Проекція екзистенційних станів в образах водної стихії в романі В. Єрмоленка "Ловець океану. Історія Одіссея"

Abstract

У статті визначено роль мариністичних образів у розкритті екзистенційних станів героїв роману В. Єрмоленка “Ловець океану. Історія Одіссея”. Для аналізу залучено концепцію І. Ялома про кінцеві даності буття (свобода, ізоляція, безглуздя, смерть), зіткнення з якими породжує найбільш значимі та глибокі переживання і конфлікти. Відзначено наскрізність мариністичної символіки в тексті та її вкоріненість у міфологічну традицію. Вода як архаїчний первень наділена життєдайною силою, однак у творі вона несе у собі загрозу і має власну волю (образи Харибди, Посейдона, Антропос) або постає формою посмертного буття (Навсикая прагне стати рибою, Аріадна – злитися з водною стихією). Море у романі – топос самотності, як бажаної (шлях до рефлексії та самовипробування), так і вимушеної (відчуття непотрібності, покинутості, зокрема неспроможність Одіссея возз’єднатися з родиною). Унаслідок ізоляції відбувається переоцінка своїх досягнень, і постає необхідність здійнити зворотню мандрівку, спокутуючи гріхи та розв’язуючи невирішені проблеми. Морська подорож у романі є формою художньої презентації екзистенційного пошуку. У зіткненні зі стихією Одіссей переживає власну ницість та безпорадність, водночас через її образ (велика ріка народу) передається відчуття приналежності до могутньої сили, надлюдського. Відчуття дестабілізації й необмеженості метафорично порівнюється з перебуванням у морі як відкритому просторі, що непідвладний людині. Однак парадоксально герой відчуває залежність від цього топосу свободи, а саме людська присутність наповнює його трансцендентним змістом. Образи водної стихії (океан, море, корабель, хвиля, безодня, дно, ріка) використовуються у романі “Ловець океану. Історія Одіссея” для позначення глибини людських емоцій та розкриття екзистенційних станів. Їм притаманне амбівалентне значення: квінтесенція життя / смертельна небезпека, топос саморефлексії / ізоляція, простір свободи / зневолююча стихія, джерело дестабілізації / утілення орієнтирів тощо. The article deals with the analysis of the marine images’ role in the revealing of the heroes’ existential states in V. Yermolenko’s novel “An ocеan huntеr. Thе Odyssеy’s story”. I. Yalom’s concept of the ultimate concerns of life (freedom, isolation, meaninglessness, death) is involved. The permanent presence of the marine symbols in the text and their connection with the mythological tradition are noted. Water as an archaic element has life-giving power, but in the novel it carries a threat and has its own will (images of Charybdis, Poseidon, Anthropos) or is represented as a form of posthumous being (Nausicaa wants to turn into a fish, Ariadne to dissolve in the water element). The sea in the novel is a topos of loneliness, both desirable (the path to reflection and self-test) and compelled (feeling unnecessary, abandoned, including Odysseus’ inability to reunite with his family). Isolation is a reassessment of one’s accomplishments, and it is necessary to make the return journey, atoning for sins and solving unresolved problems. A sea voyage in a novel is a form of artistic presentation of existential search. Facing the natural element Odyssеy experiences his own anguish and helplessness, but at the same time, through the image “the great river of a nation” a sense of belonging to a powerful, superhuman force is transmitted. The sense of destabilization and limitedness is metaphorically compared to sailing in the sea – an open space, which is not subject to any man. However, paradoxically, the hero is addicted to this topos of freedom, the human presence fills it with transcendental sense. The images of the water element (ocean, sea, ship, wave, abyss, bottom, river) are used in the novel “An ocеan huntеr. Thе Odyssеy’s story” to denote the depth of human emotions and the disclosure of existential states. They have an ambivalent significance: the quintessence of life / mortal danger, the self-reflection topos / isolation, the place of freedom / an addictive space, the source of destabilization / embodiment of landmarks, etc.