Клінічний випадок успішного лікування синдрому гіперстимуляції яєчників тяжкого ступеня в ранньому терміні вагітності (історія хвороби)

Abstract

Мета дослідження – опис клінічного випадку з використанням різних методів обстеження та лікування синдрому гіперстимуляції яєчників у ранньому терміні вагітності. Матеріали та методи. Описано клінічний випадок синдрому гіперстимуляції яєчників, який виник у пацієнтки З., 34 роки, в ранньому терміні вагітності в результаті екстракорпорального запліднення. У роботі використано загальноклінічні (клінічний аналіз крові та сечі), біохімічні (біохімічний аналіз крові) та інструментальні методи дослідження (ультразвукове обстеження органів грудної та черевної порожнин). Терапію проводили з урахуванням принципів лікування відповідно до чинних нормативних документів МОЗ України. Результати дослідження та їх обговорення. За результатами аналізу даних по клінічному випадку слід сказати, що у пацієнтки синдром гіперстимуляції яєчників виник у пізні терміни з моменту проведення трансвагінальної пункції фолікулів, а клінічна картина синдрому гіперстимуляції яєчників у хворої типова для ІІІ ступеня тяжкості. Висновки. Застосування комплексного підходу в діагностиці та лікуванні синдрому гіперстимуляції яєчників дозволяє простежити динаміку патологічного процесу під впливом вагітності в ранньому терміні та призначених лікувальних заходів. Таким чином, синдром гіперстимуляції яєчників є важливим фактором ризику ускладненого перебігу вагітності, індукованої в програмі екстракорпорального запліднення та репродуктивних втрат у І триместрі. Тому до кожної конкретної пацієнтки повинен бути індивідуальний підхід при виборі протоколів екстракорпорального запліднення, враховуючи ступінь ризику виникнення синдрому гіперстимуляції яєчників у жінки. Материалы и методы. Описан клинический случай синдрома гиперстимуляции яичников, который возник у пациентки З., 34 лет, в раннем сроке беременности в результате экстракорпорального оплодотворения. В ходе работы были использованы общеклинические (клинический анализ крови и мочи), биохимические (биохимический анализ крови) и инструментальные методы исследования (ультразвуковое исследование органов грудной и брюшной полости). Терапия проводилась с учетом принципов лечения в действующих нормативных документах МОЗ Украины. Результаты исследования и их обсуждение. Анализируя данные клинического случая, можно сказать, что у пациентки синдром гиперстимуляции яичников возник в поздние сроки с момента проведения трансвагинальной пункции фолликулов, а клиническая картина синдрома гиперстимуляции яичников у больной типичная для ІІІ степени тяжести. Выводы. Применение комплексного подхода в диагностике и лечении синдрома гиперстимуляции яичников позволяет проследить динамику патологического процесса под влиянием беременности в раннем сроке беременности и назначенных лечебных мероприятий. Таким образом, синдром гиперстимуляции яичников является важным фактором риска осложненного течения беременности, индуцированной в программе экстракорпорального оплодотворения и репродуктивных потерь в I триместре. Поэтому к каждой конкретной пациентке должен быть индивидуальный подход при выборе протоколов экстракорпорального оплодотворения, учитывая степень риска возникновения синдрома гиперстимуляции яичников у женщины. The aim of the study – description of a clinical case using the various methods of diagnosis and treatment of ovarian hyperstimulation syndrome in the early pregnancy. Materials and Methods. A 34-year-old patient Z. presented with severe ovarian hyperstimulation syndrome that arose in the early pregnancy, which was a result of in vitro fertilization. For the purpose of investigation and monitoring of the patient condition complete blood count, basic metabolic panel, urine test and ultrasonography of the abdomen and the chest were performed. Management was based on the current Ukrainian medical guidelines. Results and Discussion. After a thorough investigation of this clinical case we made a conclusion that ovarian hyperstimulation syndrome had started to develop immediately after oocytes retrieval and the clinical presentation of the ovarian hyperstimulation syndrome corresponded to the grade 3 of the severity. Conclusions. Application of a comprehensive approach in the diagnosis and treatment of ovarian hyperstimulation syndrome allows tracing the dynamics of the pathological process under the influence of early term pregnancy and treatment measures. Needless to say, ovarian hyperstimulation syndrome is considered as an important risk factor that contributes to the complications of pregnancy after IVF and reproductive loss during the first trimester. Therefore, every patient should have an individual approach when choosing in vitro fertilization protocols, taking into account the personal risk to develop ovarian hyperstimulation syndrome.