Хронічний стеатогепатит: патоморфологічна характеристика перебігу та несприятливих наслідків

Abstract

У дисертації не встановлено суттєвих ПМ відмінностей між АСГ і НАСГ. Активність НАСГ і АСГ визначає зростання тяжкості стеатозу печінки; збільшення кількості балонних гепатоцитів і гепатоцитів з тільцями Малорі-Денка; інтенсифікація стеатонекрозу і апоптозу гепатоцитів; зростання кількості та розширення вогнищ стеатонекрозу в печінці, а також імуноцитарної та запально-клітинної інфільтрації печінки, в той час як показником тяжкості хвороби є перисинусоїдально-перицелюлярний і портально-Z1-3перисинусоїдальний фіброз печінки, джерелами якого є перисинусоїдальні і портальні αSMA+, фасцин+, виментин+, десмін- МФБ. При зростанні стеатозу печінки в макрофагах і гепатоцитах хворих на АСГ достовірно зростає депонування тривалентного Fe3+ і двовалентного Fe2+заліза. При тяжкому S3 стеатозі у померлих хворих на НАСГ в печінці значно підвищений вміст ліпотоксичних стеаринової і пальмітинової кислот та холестерину. Гепатоцити при НАСГ і АСГ гинуть шляхом стеатонекрозу, балонного цитолізису, апоптозу і ферроптоз, загибель гепатоцитів рано активує перицелюлярний фіброгенез. При прогресуванні гепатофіброзу в печінці достовірно зростає площа αSMA+ перисинусоїдальних МФБ, площа Масон+ ПКМ, площа депонування колагену I III і IV типу. На стадії F2 – F3 фіброза та цироза печінки активується репаративний комплекс прогеніторних клітин печінки з розвитком дуктулярної репаративної реакції, в результаті яких поповнюється популяція гепатоцитів через проміжні гепато-біліарні і гепатоцитоподібні клітини, чому сприяє поява позаклітинного ламініну, а також утворюються псевдодольоки та накопичуються дуктули без жовчі в портальних трактах при цирозі печінки. У 10,48% хворих на НАСГ і АСГ розвивається мікронодулярний перисинусоїдально-перицелюлярний або портально-Z1-3 перисинусоїдальний цироз печінки, у 0,57 % розвивається гепатоцелюлярна карцинома печінки. В диссертации не установлено существенных ПМ отличий между АСГ и НАСГ. Активность НАСГ и АСГ определяет возрастание тяжести стеатоза печени; увеличение количества балонных гепатоцитов и гепатоцитов с тельцами Малори-Денка; интенсификация стеатонекроза и апоптоза гепатоцитов; возрастание числа и расширение очагов стеатонекроза в печени, а также иммуноцитарной и воспалительно-клеточной инфильтрации печени, в то время как показателем тяжести болезни является перисинусоидально-перицеллюлярный и портально-Z1-3перисинусоидальный фиброз печени, источниками которых являются перисинусоидальные и портальные αSMA+, фасцин+, виментин+, десмин- МФБ. При возрастании стеатоза печени в макрофагах и гепатоцитах больныхАСГ достоверно возрастает депонирование трехвалентного Fe3+ и двухвалентного Fe2+ железа. При тяжелом S3 стеатозе у умерших больных НАСГ в печени значительно повышено содержание липотоксических стеариновой и пальмитиновой кислот и холестерина. Гепатоциты при НАСГ и АСГ погибают путем стеатонекроза, балонного цитолизиса, апоптоза и ферроптоза, гибель гепатоцитов рано активирует перицеллюлярный фиброгенез. При прогрессировании фиброза в печени достоверно возрастает площадь αSMA+ перисинусоидальных МФБ, площадь Масон+ внеклеточного матрикса и депонирования коллагена I, III и IV типа. На стадии F2 – F3 фиброза и цирроза печени активируется репаративный комплекс прогениторных клеток печени с развитием дуктулярной репаративной реакции, в результате чего пополняется популяция гепатоцитов через промежуточные гепато-билиарные и гепатоцитоподобные клетки, чему способствует появление внеклеточного ламинина, а также образуются псевдодольки и накапливаются дуктулы без желчи в портальных трактах при циррозе печени. У 10,48% больных НАСГ и АСГ развивается микронодулярный перисинусоидально-перицеллюлярный или портально-Z1-3 перисинусоидальный цирроз печени, у 0,57 % больных развивается гепатоцеллюлярная карцинома печени. In dissertation didn’t establish significant pathomorphological differences between the ASH and NASH. The activity of NASH and ASH determines the increase in the severity of liver steatosis; an increase in the number of balloon hepatocytes and hepatocytes with Malori-Denk bodies; intensification of steatonecrosis and hepatocyte apoptosis; an increase in the number and expansion of foci of steatonecrosis in the liver, as well as immunocyte and inflammatory cell infiltration of the liver, while an indicator of the severity of the disease is perisinusoidal-pericellular and portal-Z1-3perisinusoidal fibrosis of the liver, sources of which are perisinusoidal and portal αSMA+,. vimentin +, desmin- MFB. With an increase in liver steatosis in macrophages and hepatocytes in patients with ASH, the deposition of trivalent Fe3+ and divalent Fe2+ iron increases significantly. In severe S3 steatosis, the content of lipotoxic stearic and palmitic acids and cholesterol is significantly increased in patients with NASH in the liver. Hepatocytes in NASH and ASH die by steatonecrosis, balloon cytolysis, apoptosis and ferroptosis, the death of hepatocytes early activates pericellular fibrogenesis. With the progression of fibrosis in the liver, the area of αSMA + perisinusoidal MFB, the area of Masson + extracellular matrix and deposition of type I, III and IV collagen significantly increases. At stage F2 - F3 of liver fibrosis and cirrhosis, the reparative complex of progenitor liver cells is activated with the development of a ductular reparative reaction, as a result of which the population of hepatocytes is replenished through intermediate hepatobiliary and hepatocyte-like cells, which is facilitated by the appearance of extracellular laminin, as well as pseudolobules are formed and ductules without bile accumulate in the portal tracts in case of liver cirrhosis. In 10.48% of patients with NASH and ASH develop micronodular perisinusoidal-pericellular or portal-Z1-3perisinusoidal cirrhosis, 0,57% of patients develop hepatocellular carcinoma of the liver with solid cell, trabecular and acinar patterns. With the progression of micronodular cirrhosis due to the accumulation of empty ductules, portal and bridge-like portal-portal fibrosis increases, and severe pericellular fibrosis increases in pseudolobules, which isolates hepatocytes and contributes to their steatonecrosis.