Діагностична значимість поліморфізму генів інтерлейкінів в розвитку змішаної кріоглобулінемії при хронічному гепатиті С та прогнозуванні ефективності противірусного лікування

Abstract

З метою удосконалення ранньої діагностики змішаної кріоглобулінемії та прогнозування ефективності ПВТ проведено комплексне обстеження 149 хворих на ХГС, які перебували на диспансерному обліку у гепатоцентрі Комунальної установи «Обласна інфекційна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради. Всім хворим були проведені лабораторні та інструментальні дослідження згідно Уніфікованому протоколу МОЗ України. Спеціальні дослідження включали визначення ОП гену ІЛ-6 (rs 1800795) та ІЛ-17 (rs 612242) методом ПЛР; кількісного вмісту ІЛ-6, ІЛ-17, ревматоїдного фактору (загального, IgM, IgA) у сироватці крові методом ІФА; вмісту змішаних кріоглобулінів у сироватці крові спектрофотометричним методом, які проводилися на базі Навчально-лабораторного центру Запорізького державного медичного університету. Серед обстежених хворих на ХГС було 98 (65,8 %) чоловіків та 51 (34,2 %) жінка. Тривалість документально підтвердженого ХГС коливалась від 1 до 21 року із медіаною та міжквартильним розмахом 4,0 [1,0; 8,0] роки. Хворі на ХГС переважно були інфіковані 1 генотипом вірусу (67,8 %) та мали високе вірусне навантаження (63,8 %). За результатами оцінки ступеня фібротичних змін в печінці переважали стадії F2 (35,5 %) та F3 (33,6 %). ПВТ проведена 83 хворим згідно Уніфікованому протоколу МОЗ України за схемою peg-IFNα+SOF+RBV тривалістю 12 тижнів та оцінена її ефективність за формуванням стійкої вірусологічної відповіді через 24 тижні після завершення лікування. Поліморфізм гену ІЛ-6 відіграє певну роль в хронізації HCV-інфекції, що підтверджує в 3 рази рідше виявлення генотипу CC (χ2=21,88, р<0,001) та в 1,7 разів частіше виявлення генотипів CG/GG (χ2=21,88, р<0,001) у хворих на ХГС, порівняно зі здоровими особами. У хворих на ХГС поліморфізм гену ІЛ-6 (rs 1800795) не впливає на вірусне навантаження та виразність клінічних ознак печінкової симптоматики, проте за наявності у хворих на ХГС генотипу СС частота виявлення некрозо-запальної активності у печінці виразності А2 ступеня була в 2,2 рази вищою, ніж у пацієнтів з CG/GG-генотипами, а саме 36,0 % проти 16,1 % (χ2=5,24, р<0,05). У хворих на ХГС генотипи CG/GG поліморфізму гену ІЛ-6 (rs 1800795) асоціюються з появою біохімічних ознак змішаної кріоглобулінемії у 67,7 % пацієнтів проти 36,0 % хворих з генотипом CC (χ2=8,93, р<0,01). За наявності біохімічних ознак змішаної кріоглобулінемії у хворих на ХГС генотипи CG/GG поліморфізму гену ІЛ-6 (rs 1800795), на відміну від генотипу CC, асоціюються з вищим (р=0,03) вмістом змішаних кріоглобулінів в сироватці крові та частішою появою клінічної маніфестації у вигляді вираженої загальної слабкості (71,4 % проти 22,2 %, χ2=8,86, р=0,003), болю в суглобах (63,1 % проти 22,2 %, χ2=5,62, р=0,02), шкірних ознак кріоглобулінемічного васкуліту з формуванням тріади Мельтцера (15,5 %). При цьому у хворих на ХГС зі змішаною кріоглобулінемією поліморфізм гену ІЛ-6 (rs 1800795) не впливає на ступінь виразності морфологічних змін в печінці (за даними неінвазивних тестів) та зміни основних біохімічних параметрів функціонального стану печінки. У хворих на ХГС кількісний вміст ІЛ-6 в сироватці крові був вище (р<0,001), ніж у здорових людей, а рівень його підвищення залежав від поліморфізму гену ІЛ-6 (rs 1800795). Найвищий рівень ІЛ-6 виявився у пацієнтів за наявності G-алелю (CG/GG-генотипи), порівняно із носіями СС-генотипу, у яких вміст цього цитокіну в сироватці крові не відрізнявся від здорових людей (р>0,05). Патогенетичну роль ІЛ-6 в формуванні патології печінки при ХГС підтвердили встановлені кореляційні зв’язки між вмістом цього цитокіну та рівнем прямого білірубіну (R=0,26, р=0,04), кількісним вмістом еритроцитів (R=0,26, р=0,02) та тромбоцитів (R=-0,26, р=0,037). To improve the early diagnosis of mixed cryoglobulinemia and predict the effectiveness of antiviral treatment (AVT), a comprehensive examination of 149 patients with chronic hepatitis C (CHC), who were registered at the hepatocenter Municipal Institution «Regional Infectious Diseases Clinical Hospital» Zaporozhye Regional Council. All patients underwent laboratory and instrumental studies according to the Unified Protocol of the Ministry of Health of Ukraine. Special studies included the determination of the IL-6 gene (rs 1800795) and IL-17 (rs 612242) single nucleotide polymorphisms (SNPs) by PCR; quantitative content of IL-6, IL-17, rheumatoid factor (total, IgM, IgA) in serum by ELISA; content of mixed cryoglobulins in blood serum by spectrophotometric method, which were carried out on the basis of the Scientific medical-laboratory center of Zaporizhzhya State Medical University. Among the examined patients with CHC were 98 (65,8 %) men and 51 (34,2 %) women. The duration of documented CHC ranged from 1 to 21 years with a median and interquartile range of 4.0 [1,0; 8,0] years. Patients with CHC were predominantly infected with 1 genotype of the virus (67,8 %) and had a high viral load (63,8 %). According to the results of the assessment of the degree of fibrotic changes in the liver, stages F2 (35,5 %) and F3 (33,6 %) prevailed. AVT was performed in 83 patients according to the Unified Protocol of the Ministry of Health of Ukraine according to the scheme peg-IFNα+SOF+RBV for 12 weeks and its effectiveness was assessed by the formation of a stable virological response 24 weeks after treatment. IL-6 gene polymorphism plays a role in the chronicity of HCV infection, which confirms 3 times less detection of CC genotype (χ2=21,88, p<0,001) and 1,7 times more frequent detection of CG/GG genotypes (χ2=21,88, p<0,001) in patients with CHC, compared with healthy individuals. In patients with CHC, the IL-6 gene polymorphism (rs 1800795) does not affect the viral load and the severity of clinical signs of liver symptoms, but in patients with CHC of the CC genotype, the frequency of necrosis-inflammatory activity in the liver was A2 times higher than in patients with CG/GG genotypes, namely 36,0 % vs. 16,1 % (χ2=5,24, p<0,05). In patients with CHC genotypes CG/GG of IL-6 gene polymorphism (rs 1800795) are associated with the appearance of biochemical mixed cryoglobulinemia signs in 67,7 % of patients against 36,0 % of patients with CC genotype (χ2=8,93, p<0,01). In the presence of biochemical mixed cryoglobulinemia signs in patients with CHC, CG/GG genotypes of the IL-6 gene polymorphism (rs 1800795), in contrast to genotype CC, are associated with higher (p=0,03) content of mixed cryoglobulins in the serum and more frequent manifestations clinical symptoms, namely severe general weakness (71,4 % vs. 22,2 %, χ2=8,86, p=0,003), arthralgia (63,1 % vs. 22,2 %, χ2=5,62, p=0,02), the appearance of cryoglobulinemic vasculitis with the formation of the Meltzer triad (15,5 %). In patients with CHC with mixed cryoglobulinemia, the IL-6 gene polymorphism (rs 1800795) does not affect the severity of morphological changes in the liver (according to non-invasive tests) and changes in the basic biochemical parameters of the functional state of the liver. In patients with CHC, the content of IL-6 in the serum was higher (p<0,001) than in healthy people, and the level of its increase depended on the IL-6 gene polymorphism (rs 1800795). The highest level of IL-6 was found in patients with the G-allele (CG/GG-genotypes), compared with carriers of the CC-genotype, in whom the content of this cytokine in the serum did not differ from healthy people (p>0,05). The pathogenetic role of IL-6 in the formation of liver pathology in CHC was confirmed by the established correlations between the content of this cytokine and the level of direct bilirubin (R=0,26, p=0,04), the content of erythrocytes (R=0,26, p=0,02) and platelets (R=-0,26, p=0,037).