Клініко-діагностичне значення порушень метаболізму гомоцистеїну як предиктора ускладнень вагітності та пологів у жінок групи ризику з переношування вагітності

Abstract

Мета дослідження –вивчення зв'язку між рівнем гомоцистеїну в плазмі крові вагітних жінок і ступенем ризику переношування вагітності та особливостями перебігу гестаційного періоду, вплив гіпергомоцистеїнемії на перинатальні наслідки вагітності. Переношенавагітність, незважаючи на очевидні успіхи в кількісному скороченні подібних випадків в останні роки, залишається серйозною проблемою в акушерстві, оскільки всі автори включають її в групу високого ризику для матері, а особливо для плода та новонародженого. Частота переношеної вагітності коливається в межах від 3,5 до 16%. З метою вивчення особливостей перебігу запізнілих пологів і перинатальних наслідків при цьому, був проведений аналіз 96 вагітних з пролонгованими пологами за 2013-2015 рр., які народили дітей в термін 41-42 тижні. В якості контрольної групи обстежили 41 вагітну, які за клініко-демографічними ознаками не відрізнялася від групи порівняння, але з пологами в термін 37-40 тижнів. З метою об'єктивної діагностики переношування ми враховували дані ультразвукового дослідження. При цьому у більшості вагітних були виявлені традиційні маркери переношування: ознаки старіння плаценти (III ступінь зрілості) з петрифікатами і (або) маловоддям. Тільки у 3 (7,32%) пацієнток з 1 групи були ознаки старіння плаценти, у 2 групі реєструвалися в 1/5 випадків. Значна кількість петрифікатів і маловоддя ізольовано зустрічалися рідко, але в поєднанні з іншими УЗ симптомами переношувания вагітності виявлялося у 20% пацієнток. Рівень гомоцистеїну в групі пролонгованої вагітності (10,76ммоль/л) значно перевищував аналогічний показник в групі контролю (7,72ммоль/л) (р<0,05).Здорові жінки зі строковою вагітністю мали мінімальні значення гомоцистеїну. Рівні гомоцистеїну в другій групі жінок корелювали із строком запізнілих пологів – чим вище був рівень гомоцистеїну до пологів, тим пізніше відбувалися пологи. The aim – to study the connection between the level of homocysteine in pregnant women’s plasma, risk of pregnancy prolongation and peculiarities of the gestational period, the impact of hyperhomocysteinemia on perinatal outcomes of pregnancy. Post-term pregnancy, remains a serious problem in obstetrics, as all authors include it in a group of high risk for the mother, and especially for the fetus and newborn. The frequency of post-term pregnancy ranges from 3.5 to 16%. To study the features of delayed delivery and perinatal outcomes in this case we analysed of 96 pregnant women with prolonged delivery during 2013-2015., who gave birth to children in the period of 41-42 weeks. As a control group we examined 41 pregnant women, who for clinical and demographic characteristics did not differ from the comparison group, but with delivery in time 37-40 weeks. In order prolongation objective diagnostic data we considered ultrasoundexamination. Thus the majority of pregnant women were found prolongation traditional markers, signs of aging of the placenta (III maturity) with petrificates and (or) oligohydramnios. Only in 3 (7.32%) patients from group 1 were signs of aging placenta, in group 2 were recorded in 1/5 cases. A significant number petrificates and oligohydramnios were rare in isolation, but in conjunction with other symptoms of pregnancy prolongation ultrasound examinationwas discovered in 20% of patients. The level of homocysteine in the group with prolonged pregnancy (10.76 mmol / l) significantly exceeded the figure in the control group (7.72 mmol / l) (p <0.05). Healthy women with term pregnancy had a minimum value of homocysteine. Levels of homocysteine in the second group correlated with available women delayed childbirth – was higher homocysteine levels before birth, the birth occurred later. Цель: изучить связи между уровнем гомоцистеина в плазме крови беременных женщин и степенью риска перенашивания беременности и особенностями течения гестационного периода, а также влияние гипергомоцистеинемии на перинатальные исходы беременности. Переношенная беременность, частота которой колеблется в пределах 3,5 – 16%, представляет собой серьезную акушерскую проблему с високим риском для матери, плода и новорожденного. Изучали особенности течения запоздалых родов и перинатальных исходов. Для этого проанализировали данные 96 беременных с пролонгированным родами, которые родили детей в срок 41-42 недели. В контрольную группу вошли 41 беременная, которые по клинико-демографическим признакам не отличалась от группы сравнения, но роды у которыых произошли в срок 37 - 40 недель. Для объективизации диагностики перенашивания учитывались данные ультразвукового исследования. У большинства беременных были обнаружены традиционные маркеры перенашивание: признаки старения плаценты (III степень зрелости) с петрификатами и/или маловодием. Только у 3 (7,32%) пациенток I группы были признаки старения плаценты, во II группе они регистрировались в у 20% обследованных.. Значительное количество петрификатов и маловодие изолированно встречались редко, но в сочетании с другими УЗ симптомами перенашивания беременности имели место у 20% пациенток. Уровень гомоцистеина в группе пролонгированной беременности (10,76 ммоль / л) значительно превышал аналогичный показатель в группе контроля (7,72 ммоль / л; р <0,05). Здоровые женщины со срочной беременностью имели минимальные значения гомоцистеина. Уровни гомоцистеина во второй группе женщин коррелировали со сроком запоздалых родов – чем выше был уровень гомоцистеина до родов, тем позже происходили роды.