Нова оригінальна шкала прогнозу несприятливих подій після інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST

Abstract

Мета роботи — визначити дискримінативну значущість нової оригінальної шкали прогнозування клінічних подій після інфаркту міокарда з підйомом сегмента ST (STEMI) у пацієнтів з успішною реваскуляризацією. Матеріали і методи. Із загальної популяції пацієнтів зі STEMI (n = 268) у дослідження залучено 177 осіб, яким проведено успішну реваскуляризацію з використанням первинного перкутанного коронарного втручання. Кровотік крізь інфарктзалежну артерію відновлено на рівні TIMI III. При госпіталізації до стаціонару проводили клінічну оцінку хворих, коронарну ангіографію, ехокардіографію та допплерографію, визначали ступінь ризику за шкалами TIMI, SYNTAX та GRACE, рівень біомаркерів (циркулюючих та генетичних). Комбіновану кінцеву точку (серцево-судинна смерть, зворотня стенокардія/ інфаркт міокарда, повторно діагностовану серцеву недостатність та повторну госпіталізацію з серцево-судиннх причин) оцінювали через 6 міс спостереження. Результати та обговорення. Комбіновану серцеву точку відзначено у 75 (40,6 %) пацієнтів: повторно діагностовану серцеву недостатність — у 46 (26,0 %), серцево-судинну смерть — у 12 (6,8 %), великі серцеві події (major adverse cardiac outcome (MACE)) — у 58 (32,8 %), повторну госпіталізацію із серцево-судинних причин — у 17 (9,6 %). Відкоригований за тяжкістю коронарного атеросклерозу мультиваріантний лог-регресійний аналіз показав, що генотип С786С гена eNOS, генотип Val66Met + Met66Met гена мозкового нейротрофічного фактора (brain-derived neutrophic factor (BDNF)), генотип А1166С + C1166C гена рецептора до ангіотензину-ІІ 1 типу (angiotensin-II receptor type 1 (ATІІR1)), фактор, який інгібує макрофаги (macrophage inhibitory factor (MIF)), васкулоендотеліальний фактор росту-А (vascular endothelial growth factor-А (VEGF-А)), розчинний супресор туморогенезу-2 (soluble ST2 (sST2)) продемонстрували більш значущу прогностичну цінність порівняно зі стандартною моделлю. Моделі, які засновані на використанні 4 — 6 біомаркерів, мали переваги над заснованими на використанні 1 — 3 біомаркерів, щодо прогнозування комбінованої кінцевої точки (Log-rank тест = 0,0341; відношення шансів — 0,4796; 95 % довірчий інтервал — 0,2430 — 0,9465). Розроблено модель прогнозу несприятливих подій, яка ґрунтується на наявності генотипів С786С гена eNOS, (А1166С + С1166С) гена ATІІR1, рівня sST2 у сироватці крові ≥ 35 пг/мл, VEGF-А ≤ 172 пг/мл та MIF ≥ 2792,7 пг/мл. Пацієнти зі STEMI, в яких кількість балів перевищувала медіану (> 5 балів), мали статистично значущо гірший прогноз, ніж особи з меншою кількістю балів. Висновки. Запропонована модель прогнозу несприятливих кінцевих точок після STEMI за дискримінативною значущістю була кращою, ніж стандартна. Цель работы — определить дискриминативную значимость новой оригинальной шкалы прогнозирования клинических событий после инфаркта миокарда с подъемом сегмента ST (STEMI) у пациентов с успешной реваскуляризацией. Материалы и методы. Из общей популяции пациентов со STEMI (n = 268) в исследование включено 177 лиц, которым проведена успешная реваскуляризация с использованием первичного перкутанного коронарного вмешательства. Кровоток через инфаркт-зависимую артерию восстановлен на уровне TIMI III. При госпитализации в стационар проводили клиническую оценку больных, коронарную ангиографию, эхокардиографию и допплерографию, определяли степень риска по шкалам TIMI, SYNTAX и GRACE, уровень биомаркеров (циркулирующих и генетических). Комбинированную конечную точку (сердечно-сосудистая смерть, обратимая стенокардия/ инфаркт миокарда, повторно диагностированная сердечная недостаточность и повторная госпитализация по сердечно-сосудистым причинам) оценивали через 6 мес наблюдения. Результаты и обсуждение. Комбинированная сердечная точка отмечена у 75 (40,6 %) пациентов: повторно диагностированная сердечная недостаточность — у 46 (26,0 %), сердечно-сосудистая смерть — у 12 (6,8 %), большие сердечные события (major adverse cardiac outcome (MACE)) — у 58 (32,8 %), повторная госпитализация по сердечно-сосудистым причинам — у 17 (9,6 %). Откорректированный по тяжести коронарного атеросклероза мультивариантный лог-регрессионный анализ показал, что генотип С786С гена eNOS, генотип Val66Met + Met66Met гена мозгового нейротрофического фактора (brainderived neutrophic factor (BDNF)), генотип А1166С + C1166C гена рецептора ангиотензина-II 1 типа (angiotensin-II receptor type 1 (ATІІR1)), фактор, ингибирующий макрофаги (macrophage inhibitory factor (MIF)), васкулоэндотелиальный фактор роста-А (vascular endothelial growth factor-А (VEGF-А)), растворимый супрессор туморогенеза-2 (soluble ST2 (sST2)) продемонстрировали более значимую прогностическую ценность по сравнению со стандартной моделью. Модели, основанные на использовании 4 — 6 биомаркеров, имели преимущества перед основанными на использовании 1 — 3 биомаркеров относительно прогнозирования комбинированной конечной точки (Log-rank тест = 0,0341; отношение шансов 0,4796; 95 % доверительный интервал 0,2430 — 0,9465). Разработана модель прогноза неблагоприятных событий, основанная на наличии генотипов С786С гена eNOS, (А1166С + С1166С) гена ATІІR1, уровня sST2 в сыворотке крови ≥ 35 пг/ мл, VEGF-А ≤ 172 пг/ мл и MIF ≥ 2792,7 пг/ мл. Пациенты со STEMI, у которых количество баллов превышало медиану (> 5 баллов), имели статистически значимо худший прогноз, чем лица с меньшим количеством баллов. Выводы. Предложенная модель прогноза неблагоприятных конечных точек после STEMI по дискриминативной значимости была лучше, чем стандартная. The aim — to determine the discriminative potency of new original scale of prognosis of poor clinical outcomes after ST segment elevation myocardial infarction (STEMI) in patients with complete revascularization. Materials and methods. From entire population of STEMI patients (n = 268) we enrolled 177 individuals who underwent complete revascularization with the use of primary percutaneous coronary intervention (PCI). Blood flow through the culprit artery was restored at TIMI III level. During hospital admission, patients underwent clinical evaluation, coronary angiography, echocardiography and Dopplerography, the degree of risk was determined using TIMI, SYNTAX and GRACE scales, and the level of biomarkers (circulating and genetic) were assessed. Combined clinical end point, which included CV death, recurrent angina/ myocardial infarction, newly diagnosed heart failure and hospitalization for cardiovascular reasons were determined for 6 months of follow-up. Results and discussion. Combined end point was determined in 75 (40.6 %) patients: newly onset of heart failure was reported in 46 patients (26.0 %), CV death occurred in 12 (6.8 %) patients, major adverse cardiac events (MACEs) were determined in 58 (32.8 %) patients, recurrent hospitalization due to CV reasons was fixed in 17 (9.6 %) patients. Multivariate log-regression analysis corrected for the severity of coronary atherosclerosis showed that C786C genotype of eNOS gene, Val66Met + Met66Met genotype of the brain-derived neurotrophic factor (BDNF), A1166C + C1166C genotype of angiotensin-II receptor type 1 (ATІІR1), macrophage inhibitory factor (MIF), vascular endothelial growth factor-A (VEGF-A), soluble tumorigenesis-2 suppressor (sST2) showed more significant predictive value compared to the standard model. Models based on the use of 4 — 6 biomarkers had advantages over those based on the use of 1 — 3 biomarkers in the prediction of a combined endpoint (Log-rank test = 0.0341; odds ratio 0.4796; 95 % confidence interval 0.2430 — 0.9465). A model for predicting adverse events was developed based on the presence of C786C genotype of eNOS gene, (А1166С + С1166С) of ATІІR1 gene, serum sST2 ≥ 35 pg/ml, VEGF-A ≤ 172 pg/ml and MIF ≥ 2792.7 pg/ml. Patients with STEMI who had a score higher than the median (> 5 points) had a statistically significantly worse prognosis than individuals with a lower score. Conclusions. The proposed predictive model of adverse endpoints after STEMI had better discriminative ability than the standard model.