Дослідження перебігу запального процесу у пацієнтів після БІОС великогомілкової кістки при застосуванні біоінертних та біодеградуючих імплантів на основі магнієвого сплаву МС-10

Abstract

Резюме. Сучасна медицина широко використовує штучні матеріали для заміни пошкоджених тканин і органів. Біодеградуючі імплантати повинні поступово заміщатися живою тканиною і функціонувати протягом заданого періоду часу, а також не мати негативного впливу на навколишні тканини і організм в цілому. Практичний та науковий інтерес мають клінічні дослідження біохімічних показників, що характеризують інтенсивність запальних реакцій після виконання БІОС з використанням біодеградуючих імплантів. Мета дослідження: обґрунтування застосування імплантатів, виготовлених з біодеградуючого магнієвого сплаву МС-10, в динамічному БІОС при діафізарних переломах великогомілкової кістки. Матеріали і методи: дослідження виконано на 34 пацієнтах з діафізарними переломами великогомілкової кістки, які походили оперативне лікування (БІОС). В якості фіксатора використовувалися канюльовані інтрамедулярні титанові стрижні. Після закритої репозиції, виконувався БІОС великогомілкової кістки. Для блокування стрижня у 16 пацієнтів в статичний (круглий) отвір, вводився гвинт виготовлений з магнієвого сплаву МС-10. У 18 пацієнтів в статичний отвір, вводився гвинт виготовлений з титану. Забір крові для досліджень в обох групах здійснювали: до та після операції, через 2 та 4 тижнів, 2 та 4 місяців після операції. Біохімічні дослідження крові проводились з визначенням в плазмі крові концентрації фібриноген-мономерних комплексів (β-нафтоловий тест). Результати. проведене дослідження активності АсАТ та АлАТ визначило меншу її активність (на 19 та 29 %) у хворих з застосування біодеградуючих гвинтів в порівнянні з групою хворих де БІОС виконувався з застосуванням біоінертних гвинтів. Аналогічна ситуація спостерігалася і при дослідженні ШОЕ, вмісту фібриногену В та загального білірубіну у крові хворих обох груп спостереження. Висновоки. Проведене дослідження переконливо доводить можливість застосування біодеградуючого матеріалу (магнієвий сплав МС-10) при виготовленні імплантів для БІОС хворих з переломами довгих кісток. Summary. Modern medicine widely uses artificial materials to replace damaged tissues and organs. Biodegradable implants should be gradually replaced with living tissue and stay functioning within a specified period, don’t have any negative impact on surrounding tissues and a human body in general. Clinical studies of biochemical values specifying the intensity of inflammatory response to IM nailing with biodegradable implants are of clinical and scientific interest. Task of the study: to substantiate of the use of implants made of biodegradable magnesium alloy MS-10 in the dynamic IM nailing for diaphyseal fractures of the tibia. Materials and methods. The study involved 34 patients with diaphyseal tibial fractures, which resembled surgical treatment (IM nailing). Cannulated intramedullary titanium nails served as a blocking pin. The treatment included closed reposition followed with IM nailing of a tibia. To lock the nail, a screw made of magnesium alloy MS-10 was inserted in a static (round) hole in 16 patients. In 18 patients, a screw made of titanium was inserted into a static hole. The both groups passed blood sampling for studies, before and after the surgery, 2 and 4 weeks, 2 and 4 months after surgery. Biochemical blood tests were to determine the concentration of fibrinogen-monomer complexes in the blood plasma (β-naphthol test). Results. The study of the activity of AST and ALT found it lower (19 and 29%) in patients with biodegradable screws, compared to the group of patients with IM nailing locked with bioinert screws. The situation was similar with ESR, fibrinogen B and total bilirubin in the blood of patients in both groups. Conclusions. The study convincingly proves the expediency of the use of biodegradable material (magnesium alloy MS-10) to produce implants for the IM nailing for the patients with long bones’ fractures. Резюме. Современная медицина широко использует искусственные материалы для замены поврежденных тканей и органов. Биоразлагаемые имплантаты должны постепенно замещаться живой тканью и функционировать в течение заданного периода времени, а также не иметь негативного влияния на окружающие ткани и организм в целом. Практический и научный интерес представляют клинические исследования биохимических показателей, характеризующих интенсивность воспалительных реакций после выполнения БИОС с использованием биодеградируемых имплантатов. Цель исследования: обоснование применения имплантатов, изготовленных из биоразлагаемого магниевого сплава МС-10 в динамическом БИОС при диафизарных переломах большеберцовой кости. Материалы и методы: исследование выполнено на 34 пациентах с диафизарными переломами большеберцовой кости, которые подлежали хирургическому лечению (БИОС). В качестве фиксатора использовались канюлированные интрамедуллярные титановые стержни. После закрытой репозиции выполнялся БИОС большеберцовой кости. Для блокировки стержня 16 пациентам в статическое (круглое) отверстие вводился винт, изготовленный из магниевого сплава МС-10. У 18 пациентов в статический отверстие вводился винт из титана. Забор крови для исследований в обеих группах осуществляли до и после операции, через 2 и 4 недели, 2 и 4 месяцев после операции. В ходе биохимических исследований в плазме крови определяли концентрации фибриноген-мономерных комплексов (β-нафтоловый тест). Результаты. Проведенное исследование активности АсАТ и АлАТ определило меньшую её активность (на 19 и 29%) у больных после применения биодеградируемых винтов по сравнению с группой больных, где для БИОС применялись биоинертные винты. Аналогичная ситуация наблюдалась и при исследовании СОЭ, содержания фибриногена В и общего билирубина в крови больных обеих групп. Выводы. Проведенное исследование убедительно доказывает возможность применения биоразлагаемых материалов (магниевый сплав МС-10) для изготовления имплантатов для БИОС переломов длинных костей.