Клініко-патогенетичні аспекти формування, ранньої діагностики та корекції кардіоренальних порушень при гіпертонічній хворобі на тлі порушень пуринового обміну (огляд літератури)

Abstract

Мета роботи – огляд фахових літературних джерел з аналізом сучасного погляду на механізми розвитку ураження нирок, серця при поєднаному перебігу гіпертонічної хвороби (ГХ), гіперурикемії та способи їхньої медикаментозної корекції. Матеріали та методи. Здійснили огляд наукової літератури за останні 10 років. З’ясували, що нині високий рівень сечової кислоти (СК) вважають не тільки наслідком погіршення функції нирок, але й одним із чинників ниркового ураження. Роль нирок у патогенезі та розвитку ГХ – предмет дискусії, значення якій додає наявність тривалого латентного періоду ниркової дисфункції. За відомостями фахової наукової літератури, у хворих на ГХ виявлено пряму кореляцію рівня СК із діастолічною дисфункцією лівого шлуночка (ДДЛШ). Рання діагностика уражень серця можлива за допомогою спекл-трекінг ехокардіографії, що є інноваційною технологією дослідження деформації міокарда та дає змогу здійснювати субклінічну діагностику ураження серцевого м’яза. Ця методика інформативна при ГХ, навіть якщо немає гіпертрофії та ДДЛШ. Наведено сучасні маркери діагностики ушкодження нирок при ГХ, зокрема ліпокалін, асоційований із желатиназою нейтрофілів (NGAL). За даними фахової літератури, цистатин С – маркер ранньої діагностики серцево-судинних подій і маркер функції клубочків нирок, коли не виявлено збільшення рівня сироваткового креатиніну. Роль цього маркера доведена для багатьох захворювань нирок і серцево-судинної системи. Висновки. Виявлення причинно-наслідкових зв’язків і механізмів розвитку ускладнень у пацієнтів із ГХ і порушенням пуринового обміну потребує продовження вивчення. Тому важливою є рання діагностика структурно-функціональних змін основних органів-мішеней (серця, нирок) і визначення біохімічних маркерів (NGAL, цистатин С) для виявлення порушень їхніх функцій на доклінічному етапі. Aim: to review literary sources and analyse the modern view of the mechanisms of development of kidney and heart damage in patients with combination of hypertension (HP) and hyperuricemia and methods of their medicated correction. Materials and methods. A review of the scientific literature for the last 10 years was done. It demonstrates that today high levels of uric acid (UA) are considered not only as a consequence of deteriorating renal function, but also as one of the factors of renal damage. The role of the kidneys in the pathogenesis and development of hypertension is the subject of a lively debate, whose significance is determined by the presence of a long period of latent renal dysfunction. According to the literature, in patients with essential hypertension, a direct correlation was found between the uric acids level and the left ventricular diastolic dysfunction (LVDD). Early diagnosis of heart lesions is possible using speckle-tracking echocardiography, which is an innovative technology for studying myocardial deformation, allowing subclinical diagnosis of heart muscle lesions. This technique is informative in hypertension even in the absence of hypertrophy and LVDD. The article also elucidates modern methods for diagnosing kidney damage against the background of hypertension, in particular, lipocalin associated with neutrophil gelatinase (NGAL). However, the significance of this biomarker in impaired renal function under conditions of hyperuricemia has not been studied. According to the literature, cystatin C is a marker of early diagnosis of cardiovascular events and a marker of renal glomerular function in the absence of an increase in serum creatinine levels. The role of this marker has been proven for many diseases of the kidneys and the cardiovascular system; however, there are no data on their definition as markers of damage to the heart and kidneys in hypertension in conditions of hyperuricemia. Conclusions. The identification of causal relationships and mechanisms of complications in hypertensive patients with purine metabolism disturbance needs further study. Therefore, early diagnosis of structural and functional changes in the main target organs (in particular, the heart and kidneys) and the determination of biochemical markers (NGAL, cystatin C) to identify their functional disturbances at the preclinical stage are important. Цель работы – обзор специализированных литературных источников с анализом современного взгляда на механизмы развития поражения почек, сердца при сочетанном течении гипертонической болезни (ГБ), гиперурикемии и методы их медикаментозной коррекции. Материалы и методы. Проведён обзор научной литературы за последние 10 лет. Показано, что сегодня высокий уровень мочевой кислоты (МК) определяют не только как следствие ухудшения функции почек, но и как один из факторов почечного поражения. Роль почек в патогенезе и развитии ГБ остается предметом дискуссии, значение которой придает наличие длительного периода латентной почечной дисфункции. По данным научной литературы, у больных ГБ установлена прямая корреляция уровня МК с диастолической дисфункцией левого желудочка (ДДЛЖ). Ранняя диагностика поражений сердца возможна с помощью спекл-трекинг эхокардиографии, инновационной технологии исследования деформации миокарда, позволяющей проводить субклиническую диагностику поражения сердечной мышцы. Эта методика информативна при ГБ даже при отсутствии гипертрофии и ДДЛЖ. Представлены современные маркеры диагностики повреждения почек при ГБ, в частности липокалин, ассоциированный с желатиназой нейтрофилов (NGAL). По данным специализированной литературы, цистатин С – маркер ранней диагностики сердечно-сосудистых событий и маркер функции клубочков почек при отсутствии увеличения уровня сывороточного креатинина. Роль этого маркера доказана для многих заболеваний почек и сердечно-сосудистой системы. Выводы. Определение причинно-следственных связей и механизмов развития осложнений у пациентов с ГБ и нарушением пуринового обмена требует дальнейшего изучения. Поэтому важна ранняя диагностика структурно-функциональных изменений основных органов-мишеней (сердца, почек) и определение биохимических маркеров (NGAL, цистатин С) для выявления нарушений их функции на доклиническом этапе.