Прогностичне значення розчинного ST2 як предиктора пізнього ремоделювання лівого шлуночка після інфаркту міокарда з елевацією сегмента ST

Abstract

Мета роботи — вивчити прогностичне значення розчинного ST2 (sST2) щодо розвитку патологічного ремоделювання лівого шлуночку (РМЛШ) через 6 міс після перенесеного гострого інфаркту міокарда з елевацією сегмента ST (STEMI). Матеріали і методи. Для дослідження ретроспективно відібрано 65 пацієнтів з підтвердженим STEMI, госпіталізованих до відділення інтенсивної терапії ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України» в період із січня 2016 р. до червня 2018 р. після реваскуляризації міокарда. В усіх пацієнтів відбулося відновлення кровотоку TIMI III. Серед хворих переважали чоловіки середнім віком (58,71 ± 11,04) року (83,1 %). Проводили ультразвукову діагностику з визначенням поздовжнього стрейну. Рівень sST2 та N-термінального мозкового натрійуретичного пептиду визначали імуноферментним методом. За пацієнтами спостерігали протягом 6 міс. За результатами повторного обстеження виділили дві підгрупи залежно від розвитку патологічного РМЛШ: у першій групі збільшення кінцеводіастолічного об’єму ЛШ перевищувало 10 % (n = 29), у другій — було менше ніж 10 % (n = 36). Результати та обговорення. За допомогою ROC-аналізу встановлено, що рівень sST2 > 35 нг/мл у стаціонарний період STEMI є предиктором патологічного РМЛШ через 6 міс після успішного перкутанного коронарного втручання (AUC = 0,672; 95 % довірчий інтервал — 0,523 — 0,799; р = 0,0344, чутливість — 46,7 %, специфічність — 85,7 %). Одно- та мультиваріативний лог-регресійний аналіз виявив, що вміст sST2 > 35 нг/мл був незалежним предиктором розвитку пізнього РМЛШ. Висновки. Рівень sST2 у сироватці крові понад 35 нг/мл у пацієнтів з STEMI після успішного перкутанного коронарного втручання з кровотоком в інфаркт-залежній артерії TIMI III асоціюється з патологічним РМЛШ, що можна використовувати для стратифікації ризику його виникнення в цій когорті хворих. Цель работы — изучить прогностическое значение растворимого ST2 относительно развития патологического ремоделирования левого желудочка (РМЛЖ) через 6 мес после перенесенного острого инфаркта миокарда с элевацией сегмента ST (STEMI) Материалы и методы. Для исследования ретроспективно были отобраны 65 пациентов с подтвержденным STEMI, госпитализированных в отделение интенсивной терапии ГУ «Национальный институт терапии имени Л. Т. Малой НАМН Украины» в период с января 2016 г. до июня 2018 г. после реваскуляризации миокарда. У всех пациентов произошло восстановление кровотока TIMI III. Среди больных преобладали мужчины со средним возрастом (58,71 ± 11,04) года (83,1 %). Проводили ультразвуковую диагностику с определением продольного стрейна. Уровень sST2 и N-терминального мозгового натрийуретического пептида определяли иммуноферментным методом. За пациентами наблюдали в течение 6 мес. По результатам повторного обследования выделили две подгруппы в зависимости от развития патологического РМЛЖ: в первой группе увеличение конечнодиастолического объема ЛЖ составило свыше 10 % (n = 29), во второй — было менее 10 % (n = 36). Результаты и обсуждение. При помощи ROC-анализа установили, что уровень sST2 > 35 нг/мл в стационарный период STEMI является предиктором патологического РМЛЖ через 6 мес после успешного перкутанного коронарного вмешательства (AUC = 0,672; 95 % доверительный интервал — 0,523 — 0,799, р = 0,0344, чувствительность — 46,7 %, специфичность — 85,7 %). Одно- и мультивариативный лог-регрессионный анализ выявил, что содержание sST2 > 35 нг/мл было независимым предиктором развития позднего РМЛЖ. Выводы. Уровень sST2 в сыворотке крови более 35 нг/мл у пациентов с STEMI после успешного перкутанного коронарного вмешательства с кровотоком в инфаркт-зависимой артерии TIMI III ассоциируется с патологическим РМЛЖ, что можно использовать для стратификации риска его возникновения в этой когорте больных. The aim — to study the prognostic value of soluble ST2 regarding the development of pathological left ventricular remodeling (LVR) 6 months after acute ST- segment elevation myocardial infarction (STEMI) Materials and methods. The study included 65 retrospectively selected patients with STEMI who were hospitalized in the intensive care unit of L. T. Malaya National Institute of Therapy of National Academy of Medical Sciences of Ukraine for the period from January 2016 to June 2018 after myocardial revascularization. All patients had a recovery in TIMI III blood flow. Among the patients, men with a middle age 58.71 ± 11.04 years (83.1 %) prevailed. Ultrasound diagnosis with the determination of the longitudinal strain was conducted. The level of sST2 and N-terminal cerebral natriuretic peptide was determined by ELISA. Patients were monitored for 6 months. According to the results of the re-examination, two subgroups were identified, depending on the development of pathological LVR: in the first group, the increase in the endodiastolic LV volume was more than 10 % (n = 29), in the second — less than 10 % (n = 36). Results and discussion. Using ROC-analysis, it was established that sST2 level > 35 ng/ml during the hospitalization period of STEMI is a predictor of pathological LVR 6 months after successful percutaneous coronary intervention (AUC = 0.672; 95 % confidence interval — 0.523 — 0.799, p = 0.0344, sensitivity — 46.7 %, specificity — 85.7 %). A single and multivariate log-regression analysis revealed that sST2 > 35 ng/ml was an independent predictor of the development of late LVR. Conclusions. The serum sST2 level of more than 35 ng/ml in patients with STEMI after successful percutaneous coronary intervention with the bloodstream in the infarct-dependent artery TIMI III is associated with abnormal LVR, which can be used to stratify its risk in this cohort of patients.