Динаміка показників деформації лівого шлуночка та маркерів кардіального ремоделювання ST-2 І кардіотрофіну-1 у жінок із гіпертонічною хворобою в постменопаузі під впливом комбінованої антигіпертензивної терапії

Abstract

Мета роботи - визначити вплив комбінації валсартану та гідрохлортіазиду на параметри деформації міокарда лівого шлуночка та вміст біохімічних маркерів кардіального ремоделювання (кардіотрофіну-1 та розчинного ST-2) у жінок із ГХ в стані постменопаузи. Матеріали та методи. У відкрите проспективне контрольоване дослідження було залучено 100 жінок в постменопаузі із ГХ I-II стадій. Трансторакальну та спеклтрекінг ехокардіографію проводили на ультразвуковому сканері "Vivid E9 XDClear Console 4D Expert 100" (General Electric, США) синхронізовано із записом ЕКГ. Добове моніторування АТ проводилося за допомогою приладу АВРМ-04 (Meditech, Угорщина). Визначення концентрації маркерів кардіотрофіну-1 і ST-2 проводили методом твердофазного імуноферментного аналізу. Через 6 місяців лікування комбінацією валсартану і гідрохлортіазиду всім жінкам повторно проводили обстеження в повному обсязі. Статистичний аналіз результатів здійснювали із використанням пакета програм Statistica 13.0. Усі тести були двобічними, статистично значущими вважали відмінності при p<0,05. Результати. В результаті 6-місячного лікування хворих комбінацією валсартану із гідрохлортіазидом зареєстровано достовірне зменшення товщини МШП та ІММ ЛШ, збільшення глобального повздовжнього стрейну ЛШ та зменшення механічної дисперсії сегментарних кривих стрейну. Встановлено позитивний вплив комбінованої терапії валсартаном і гідрохлортіазидом на динаміку маркерів кардіального ремоделювання. Медіана зниження кардіотрофіну-1 становила -37,93% (р<0,000001), а розчинного ST-2 -19,74% (р=0,000046). Висновки. Терапія комбінацією валсартану із гідрохлортіазидом протягом 6 місяців сприяє зменшенню вираженості гіпертрофії ЛШ та покращенню деформаційних властивостей міокарда. Вперше визначено, що комбінація достовірно знижує концентрацію маркерів кардіального ремоделювання та фіброзу - кардіотрофіну-1 та розчинного ST-2. Objective - to determine the effect of the combination of valsartan and hydrochlorothiazide on the parameters of the left ventricular deformation and the dynamics of biochemical markers of cardiac remodeling (cardiotrophin-1 and soluble ST-2) in postmenopausal women with arterial hypertension. Material and methods. An open, prospective, controlled study included 100 postmenopausal women with stage I - II of arterial hypertension. Transthoracic and speckle tracking echocardiography were performed on a Vivid E9 XDClear Console 4D Expert 100 ultrasound scanner (General Electric, USA) with ECG synchronization. Ambulatory monitoring of blood pressure was performed using the device ABPM-04 (Meditech, Hungary). The concentrations of cardiotrophin-1 and ST-2 were determined by the method of enzyme-linked immunosorbent assay. After 6 months of treatment with a combination of valsartan and hydrochlorothiazide, all women were re-examined. Statistical analysis was performed using the Statistica 13.0 software package. All tests were two-sided; statistically significant differences were considered at p <0.05. Results. As a result of a 6-month treatment of patients with a combination of valsartan and hydrochlorothiazide, a significant decreasing of the interventricular septum thickness and LV myocardial mass index, increasing of the LV global longitudinal strain and a decreasing of the mechanical dispersion of segmental strain curves were recorded. The positive effect of combination therapy with valsartan and hydrochlorothiazide on the dynamics of cardiac remodeling markers has been established. The median of decreasing of cardiotrophin-1 was -37.93% (p <0.000001), and of soluble ST-2 was -19.74% (p = 0.000046). Conclusions. Therapy with a combination of valsartan and hydrochlorothiazide during 6 months helps to reduce the severity of left ventricular hypertrophy and improves the deformation properties of the myocardium. For the first time it was found that this combination significantly reduced the concentration of cardiac remodeling and fibrosis markers - cardiotrophin-1 and soluble ST-2.