Хронічний панкреатит: біліарний механізм, чинники та перебіг

Abstract

Хронічний панкреатит є однією з найбільш актуальних проблем у сучасній гастроентерології, лікування якого становить значні труднощі через низьку ефективність, що призводить до тимчасової непрацездатності та інвалідизації. Біліарна дисфункція становить вагомий відсоток у розвитку хронічного панкреатиту. Так, за даними спеціалізованої літератури, в 35–56% випадків патологія жовчовивідних шляхів визнана фактором, що призводить до загострення хронічного панкреатиту, тим самим зменшуючи частку панкреатитів алкогольної етіології. Різноманіття етіологічних причин хронічного панкреатиту і недостатність розробки питань первинної та вторинної профілактики захворювання мотивує до глибшого вивчення причин і механізмів розвитку хронічного панкреатиту. Залучення підшлункової залози до патологічного процесу зумовлено хронічним холециститом та жовчнокам’яною хворобою, функціональними й органічними змінами сфінктера Одді та ампули фатерового сосочка, порушенням гуморальної ланки регуляції, що зумовлено атрофічними процесами в слизовій дванадцятипалої кишки, як наслідок, зниженням синтезу гастроінтестинальних гормонів, що забезпечують нормальне функціонування гастро-ентеро-біліарно-панкреатичної осі. Хронический панкреатит является одной из наиболее актуальных проблем в современной гастроэнтерологии, лечение которого представляет значительные трудности из-за своей малой эффективности, что приводит к временной нетрудоспособности и инвалидизации. Билиарная дисфункция составляет значительный процент в развитии хронического панкреатита. Так, по данным специализированной литературы, в 35–56% случаев патология желчевыводящих путей признана фактором, приводящим к обострению хронического панкреатита, тем самым уменьшая долю панкреатитов алкогольной этиологии. Многообразие этиологических причин хронического панкреатита и недостаточность разработки вопросов первичной и вторичной профилактики заболевания мотивирует к более глубокому изучению причин и механизмов развития хронического панкреатита. Поддержание патологических процессов в поджелудочной железе обусловлено сопутствующей патологией: хроническим холециститом и желчекаменной болезнью, функциональными и органическими изменениями сфинктера Одди и ампулы фатерова сосочка, нарушением гуморального звена регуляции, что обусловлено атрофическими процессами в слизистой двенадцатипалой кишки, как следствие, снижением синтеза гастроинтестинальных гормонов, обеспечивающих нормальное функционирование гастро-энтеро-билиарно-панкреатической оси. Chronic pancreatitis is one of the most topical problems in modern gastroenterology, the treatment of which provides considerable difficulties because of its low efficiency, resulting in temporary disability. Biliary dysfunction has a signifi cant percentage in development of chronic pancreatitis. Thus, according to the literature data, in 35–56% of cases biliary tract pathology is acknowledged to be the factor that leads to exacerbation of chronic pancreatitis, reducing the proportion of alcoholic pancreatitis etiology. A variety of etiologic causes of chronic pancreatitis and deficiency of the development of primary and secondary prevention of disease motivate a deeper study of the causes and mechanisms of chronic pancreatitis. Maintenance of pathological processes in the pancreas is caused by the concomitant pathology: chronic cholecystitis and cholelithiasis, functional and organic changes in Oddi’s sphincter, violation of humoral regulation, due to atrophic processes in the duodenum mucosa, as a consequence, reduction in the synthesis of gastrointestinal hormones that ensure the normal functioning of the gastro-entero-biliary-pancreatic axis.