Комунікативна професійна компетентність у системі фахової підготовки майбутніх лікарів

Abstract

Статтю присвячено пошуку ефективних способів фахової підготовки майбутніх лікарів до подальшої практичної діяльності. Встановлено, що реформування системи підготовки лікарів у системі охорони здоров’я України зумовлено багатьма факторами, такими як: глобальні зміни в медичній галузі в європейському просторі, прогрес у світовій медичній науці, зміни в соціальній, економічній та правовій сферах життєдіяльності людства. Відзначено, що комунікативний складник має невід’ємне значення для професійної діяльності лікаря. Визначено, що ефективність та якість підготовки професіоналів у ЗВО залежить від можливості сформувати низку фахових компетентностей та важливих соціально-особистісних якостей майбутніх лікарів. Особлива увага була приділена ретельному вивченню Освітньо-професійної програми (ОПП) 222 «Медицина» другого магістерського рівня вищої освіти, професійна кваліфікація «Лікар». Проаналізовано обов’язкові та вибіркові компоненти, спрямовані на формування комунікативної професійної компетентності у системі фахової підготовки майбутніх лікарів. Сучасний аналіз навчального процесу та численних досліджень показав, що більшість студентів під час проходження практики мали труднощі у спілкуванні з пацієнтом та його рідними (комунікативний складник), тоді як із професійного компоненту труднощів майже не виникало. У результаті дослідження було розроблено та впроваджено спецкурс «Культура професійної комунікації лікарів». Спеціальний курс мав поглибити знання студентів про особливості та функції спілкування та сприяти формуванню культури професійної комунікації майбутніх лікарів. Програма спецкурсу передбачає проходження тренінгу, який дає змогу сформувати загальножиттєві, професійні, психологічні та комунікативні компетентності, розвиває уміння та навички критичного мислення. Обґрунтовано, що формування професійних компетентностей у системі фахової підготовки майбутніх лікарів має бути вдосконалено за рахунок упровадження інтерактивних форм, методів та технологій навчання. The article focuses on the search of effective ways of future doctors’ professional training for further practical activities. It has been found out that the reform of doctors’ training system in the health care system of Ukraine is due to many factors such as global changes in the medical field in Europe, progress in world medical science, changes in social, economic and legal spheres of human life. It has been noted that the communicative component is essential for a doctor’s professional activity. It has been determined that the efficiency and quality of training professionals in a higher educational institution depends on the ability to form a number of professional competencies and important social and personal qualities of future doctors. Particular attention is paid to the careful study of the Educational and Professional Program 222 “Medicine” of the second master’s level of higher education, professional qualification “Doctor”. The article analyzes the mandatory and optional components aimed at forming the professional communicative competence in the system of future doctors’ professional training. Recent analysis of the educational process and numerous studies have shown that most students during the internship had difficulties in communicating with the patient and his relatives (communicative component), while there were almost no difficulties in the professional component. As a result of the research, a special course “Culture of professional communication of doctors” has been developed and implemented. The special course is to deepen students’ knowledge of the peculiarities and functions of communication and promote the formation of a culture of future doctors’ professional communication. The special course program provides training, which allows to form lifelong, professional, psychological and communicative competencies. It develops skills and abilities of critical thinking. The article justifies the idea that the formation of professional competencies in the system of future doctors’ professional training should be improved through the introduction of interactive forms, methods and training technologies.