Gynecological and dermatological aspects of diagnostics of polycystic ovary syndrome from puberty to menopause

Abstract

The article is devoted to the review of scientific publications on gynecological and dermatological aspects of polycystic ovary syndrome (PCOS) in different age periods of women’s life. Analysis of domestic and foreign publications presents that the prevalence of PCOS depends on the age of women and the state of their reproductive function, and is accounted 17% in women 21 to 30 years old and significantly decreased with age. More than half of all cases of endocrine infertility (50-75%) and about 20-22% of the causes of infertile marriage in general are associated with PCOS. The phenotypic heterogeneity of women with PCOS affects the pregnancy outcomes in different ways, which increases the risk of its pathological course, early pregnancy loss, the development of gestational diabetes mellitus, hypertensive disorders, the birth of small and large for gestational age babies, etc. “The golden standard” for hyperandrogenism diagnosis in PCOS patients is the determination of the index of free testosterone and androstenedione. Other indicators are important for differential diagnosis and definition of syndrome phenotypes. Different PCOS phenotypes are characterized by different ratios of the contribution of sources of excess androgen synthesis. Depending on the cause, hyperandrogenism in PCOS patients is accompanied by various metabolic risks. Usually, an excess of androgens in women is clinically manifested by hirsutism, seborrheic dermatitis, acne, acanthosis nigricans, and androgenetic alopecia. The presence of dermatological manifestations of hyperandrogenism has different diagnostic value in puberty, women of reproductive age and in menopause. Acne can be the first sign of pubertal maturation. Additional examinations should be planned in extremely severe cases, which are accompanied by signs of androgen excess, or do not respond to treatment. In women of reproductive age and in perimenopause, the need to assess androgenic status is extremely important. Hair loss according to the female type is associated with manifestations of metabolic syndrome, and it is an independent risk factor for the development of diabetes, atherosclerosis and mortality from cardiovascular diseases. Therefore it is recommended to use the modified Rotterdam criteria for PCOS diagnosis. Such criteria include clinical or biochemical hyperandrogenism, signs of oligoanovulation, polycystosis (morphology of the ovaries according to ultrasound diagnostics), if other causes of relevant disorders are excluded. At the same time, any two of the specified criteria have diagnostic value, which makes possible to establish not only the diagnosis, but also clinical variant (phenotype) of PCOS, the diagnosis of which is the basis for choosing individual treatment for this contingent of women. Стаття присвячена огляду наукових публікацій щодо гінекологічних та дерматологічних аспектів синдрому полікістозних яєчників (СПКЯ) у різні вікові періоди життя жінок. Аналіз вітчизняних та закордонних видань свідчить, що поширеність СПКЯ залежить від віку жінок та стану їхньої репродуктивної функції, сягає 17% у жінок від 21 до 30 років і значно зменшується з віком. На СПКЯ припадає більше половини всіх випадків ендокринного безпліддя (50–75%) і близько 20–22% випадків безплідного шлюбу взагалі. Фенотипічна неоднорідність жінок з СПКЯ по-різному впливає на результати вагітності, що підвищує ризик її патологічного перебігу, ранньої втрати та недоношеності, розвиток гестаційного цукрового діабету, розладів гіпертонічного спектра, народження малих та великих для гестаційного віку немовлят тощо. «Золотим стандартом» діагностики гіперандрогенії при СПКЯ є визначення індексу вільного тестостерону та андростендіону. Інші показники мають значення для диференціальної діагностики її походження та визначення фенотипів синдрому. Для різних фенотипів СПКЯ характерні різні співвідношення внеску джерел надмірного синтезу андрогенів. Залежно від джерела походження, гіперандрогенія при СПКЯ супроводжується різними метаболічними ризиками. Зазвичай надлишок андрогенів у жінок клінічно проявляється гірсутизмом, себорейним дерматитом, акне, чорним акантозом, андрогенетичною алопецією. Наявність дерматологічних проявів гіперандрогенії має різну діагностичну цінність у період пубертату, у жінок репродуктивного віку та у період менопаузи. Акне може бути першою ознакою пубертатного дозрівання. Додаткові обстеження слід планувати, якщо його прояви є надзвичайно тяжкими, супроводжуються ознаками надлишку андрогенів або не відповідають на лікування. У жінок репродуктивного віку та у перименопаузі необхідність в оцінюванні андрогенного статусу є максимально важливою. Втрата волосся за жіночим типом асоціюється з проявами метаболічного синдрому, є незалежним фактором ризику розвитку цукрового діабету, атеросклерозу і смерті від серцево-судинних захворювань. Отже, у діагностиці СПКЯ рекомендовано використовувати модифіковані Роттердамські критерії. До таких критеріїв належать клінічна або біохімічна гіперандрогенія, ознаки олігоановуляції, полікістоз (морфологія яєчників за даними ультразвукової діагностики) за умови виключення інших причин відповідних розладів. При цьому діагностичне значення мають будь-які два із зазначених критеріїв, що дозволяє встановити не лише діагноз, а й клінічний варіант (фенотип) СПКЯ, діагностика якого є основою у виборі індивідуального лікування даного контингенту жінок.