Периімплантит ефективність антибактеріальної терапії (огляд літератури)

Abstract

Метою дослідження було об’єднання даних про особливості лікування периімплантних мукозитів, що надані у публікаціях останніх років. Методи дослідження. Огляд популярної наукової літератури останніх рокув, що вмістить мега-аналітичні дослідження ефективності антибактеріальної терапії периімплантиту. Результати і обговорення. Для розвитку периімплантиту необхідно створення на поверхні імплантату біоплівки ранньоколонізуючими штамами сапрофітів порожнини рота, переважно Streptococcus salivarius, Streptococcus mitis і Streptococcus oralis. Оральні стрептококи виробляють арсенал адгезивних молекул, які дозволяють їм ефективно колонізувати поверхні імплантату та підготувати відповідне середовище для зчеплення патогенних бактерій як Porphyromonas gingivalis, Tannerella forsythia, Fusobacterium nucleatum і Treponema socranskii. Для хімічного усунення біоплівки в основному використовують розчини хлоргексидину, перекисі водню, ватні кульки, змочені фізіологічним розчином і лимонною кислотою. Вибір тактики оперативного втручання, резективний або регенеративний підхід, залежить від характеру дефекту мяких тканин і морфології збереженої кістки навколо імплантату. Purpose of the study. To combine data on the features of treatment of peri-implant mucositis provided in publications of recent years. Research methods. A review of the popular scientific literature of recent years, which will contain mega-analytical studies of the effectiveness of antibacterial therapy of peri-implantitis. Results and discussion. For the development of peri-implantitis, it is necessary to create a biofilm on the implant surface by early-colonizing strains of oral saprophytes, mainly Streptococcus salivarius, Streptococcus mitis and Streptococcus oralis. Oral streptococci produce an arsenal of adhesive molecules that allow them to effectively colonize implant surfaces and prepare a suitable environment for the adhesion of pathogenic bacteria such as Porphyromonas gingivalis, Tannerella forsythia, Fusobacterium nucleatum and Treponema socranskii. For chemical elimination of biofilms, solutions of chlorhexidine, hydrogen peroxide, cotton balls moistened with saline and citric acid are mainly used. The choice of surgical tactics, resective or regenerative approach, depends on the nature of the soft tissue defect and the morphology of the preserved bone around the implant. Conclusions. Despite the assertion of some researchers about the sufficiency of the data to substantiate the scientific protocol of antibiotic treatment with conservative and surgical treatment methods, another group of authors point to the low effectiveness of systemic and local antibiotics. Their use makes it possible to slightly reduce the clinical manifestations of suppuration, recession, loss of bone mass, leads to a decrease in the total number of bacteria, and can provoke undesirable phenomena. Refusal to prescribe systemic antibiotics in the case of peri-implantitis can contribute to solving the problem of antibiotic resistance.