Стан організації комплексної реабілітації пацієнтів із дефектами зубних рядів (за думкою спеціалістів)

Abstract

Мета дослідження. Вивчити думку спеціалістів щодо стану організації комплексної стоматологічної реабілітації дорослих пацієнтів із дефектами зубних рядів. Об’єкт і методи дослідження. Нами було опитано 114 лікарів- стоматологів міста Запоріжжя, серед них 17 (14,9%) – стоматологи-хірурги, 55 (48,2%) – стоматологи-терапевти і 42 (36,8%) – стоматологи-ортопеди. Серед респондентів жінки склали 56,5%, чоловіки 43,5%. Усіх опитаних розподілили на п’ять груп. Анкета складалася з 13 запитань, які можна згрупувати в три функціональні блоки. Перший блок анкети містив запитання, що дозволяють охарактеризувати ставлення респондентів щодо питань стоматологічної ортопедичної реабілітації хворих із дефектами зубних рядів, ускладненими дисфункцією суглоба. Другий блок анкети дозволяв виявити рівень задоволеності спеціалістів комплексною стоматологічною реабілітацією хворих із дефектами зубних рядів, ускладненими дисфункцією суглоба. Третій блок анкети дозволяв розподілити респондентів за статтю, стажем роботи і спеціалізацією. Результати досліджень та їх обговорення. Значна частина опитаних (81,6%) зазначили, що їм знайомі сучасні методи для діагностики й оцінки ефективності реабілітації хворих із дисфункцією суглоба. Ми були задоволені кількістю респондентів, що займаються реабілітацією хворих, – 85 (74,6%) випадків. Використання апаратного комплексного дослідження до вподоби 23,7% респондентів. Не мають складнощів у взаєминах із пацієнтами 73 (64%) опитаних. Це в основному лікарі зі стажем роботи від 5 до 20 років. Майже одна третина лікарів 29,8% не задоволена матеріально-технічною базою, не мають умов для професійного росту, мають складнощі у взаєминах із пацієнтами. Проведення поглибленого аналізу причин не займаннями проблемами комплексної реабілітації пацієнтів показало, що на першому місці відсутність у повному обсязі матеріально-технічного забезпечення (27,2%), на другому – відсутність самомотивації до опанування навичок реабілітації (18,4%), на третьому – наявність складнощів у взаєминах із пацієнтами (14,9% випадків). Лікарі зі стажем роботи 16-20 років зазначають, що першопричиною є складнощі у взаєминах із пацієнтами при виборі раціонального методу реабілітації хворих із дисфункцією суглоба. dental rehabilitation for adult patients with dental arch defects. Methods. We surveyed 114 dentists in Zaporizhzhia city, including 17 (14.9%) oral surgeons, 55 (48.2%) dental therapists, and 42 (36.8%) dental orthopedists. Among the respondents, 56.5% were women and 43.5% were men. Participants were categorized into five groups. The questionnaire comprised 13 questions grouped into three functional blocks. The first block assessed respondents' attitudes towards orthopedic dental rehabilitation for patients with dental arch defects complicated by temporomandibular joint dysfunction. The second block evaluated specialists' satisfaction levels with comprehensive dental rehabilitation for patients with such defects and complications. The third block classified respondents by gender, work experience, and specialization. Results and Discussion. A significant portion of respondents (81.6%) reported familiarity with modern diagnostic methods and assessing the effectiveness of rehabilitation for patients with temporomandibular joint dysfunction. We found satisfaction among 85 (74.6%) respondents engaged in the rehabilitation of patients. Approximately 23.7% of respondents favored using comprehensive instrumental diagnostics. 73 (64%) respondents reported no difficulties in patient interactions, primarily those with 5 to 20 years of work experience. However, 29.8% of respondents expressed dissatisfaction with the material-technical base, citing a lack of conditions for professional growth, and experiencing difficulties in patient interactions. Further analysis revealed that the primary reasons for avoiding comprehensive rehabilitation issues were the lack of full material-technical support (27.2%), lack of motivation to acquire rehabilitation skills (18.4%), and difficulties in patient interactions (14.9%).