Interrelationships between renin–angiotensin–aldosterone system indicators and endothelial dysfunction markers in patients with hypertension and paroxysmal atrial fibrillation

Abstract

Introduction. Hypertension and paroxysmal atrial fibrillation are among the most prevalent cardiovascular conditions, with their incidence steadily increasing with age. The comorbidity of these two diseases is commonly observed in clinical practice, suggesting the presence of shared pathophysiological mechanisms and interconnected risk factors. Understanding these interrelations is important for improving diagnostic and therapeutic strategies. Objectives: To investigate potential associations between indicators of the renin– angiotensin–aldosterone system (RAAS) and markers of endothelial dysfunction in patients diagnosed with hypertension in combination with paroxysmal atrial fibrillation. Materials and Methods. This study is based on a comprehensive examination and dynamic observation of 136 patients with hypertensive disease. Among them, 100 patients had hypertension combined with paroxysmal atrial fibrillation, while 36 patients had hypertension without atrial fibrillation. Additionally, a control group of 33 clinically healthy volunteers was examined on an outpatient basis at the Regional Medical and Physical Culture Dispensary, Zaporizhzhia. All participants provided written informed consent by signing the Informed Consent Form for Participation in the Study. Results. In patients with hypertension and paroxysmal atrial fibrillation, the aldosterone level was 172.42 (142.06; 193.15) pg/ml, significantly higher than in both the hypertensive patients without atrial fibrillation and the healthy control group (p < 0.05). The level of NO₂ (nitrite) was found to be lowest in the group with combined hypertension and atrial fibrillation, measured at 6.14 (5.62; 6.66) μmol/l. This represents a 9.31% reduction compared to hypertensive patients without atrial fibrillation and a 22.47% reduction compared to the control group (p < 0.05). These findings confirm a significant inverse correlation between aldosterone and NO₂ levels (R = -0.26, p = 0.01). Additional statistically significant correlations were also identified between other components of the RAAS and nitric oxide metabolites. Conclusion. A significant inverse relationship was observed between RAAS activity and nitric oxide metabolites in patients with hypertension combined with paroxysmal atrial fibrillation. This may play a crucial role in the pathogenesis, progression, and recurrence of atrial fibrillation, highlighting the importance of endothelial function and RAAS modulation in disease management. Вступ. Гіпертонія та пароксизмальна фібриляція передсердь є значними серцево-судинними захворюваннями, поширеність яких постійно зростає з віком пацієнтів. Поєднання гіпертонічної хвороби та пароксизмальної фібриляції передсердь часто спостерігається, що вказує на потенційні спільні патофізіологічні механізми та взаємопов'язані фактори ризику. Резюме. Метою роботи було визначення можливих взаємозв’язків між показниками ренінангіотензин-альдостеронової системи з маркерами ендотеліальної дисфункції у хворих на гіпертонічну хворобу в поєднанні з пароксизмальною фібриляцією передсердь. Об’єкт та методи. Результати дослідження ґрунтуються на комплексному обстеженні та динамічному спостереженні за 136 пацієнтами з гіпертонічною хворобою, зокрема 100 пацієнтами з гіпертонічною хворобою у поєднанні з пароксизмальною формою фібриляції передсердь та 36 пацієнтами з гіпертонічною хворобою без фібриляції передсердь. Також амбулаторно було обстежено 33 практично здорових добровольці у КНП «Обласний диспансер спортивної медицини» Запорізької обласної ради. Пацієнти підписали «Інформовану згоду на участь у дослідженні». Результати. На даний час гіпертонічна хвороба залишається одним з основних модифікуючих факторів розвитку серцево-судинних захворювань, в тому числі й фібриляції передсердь. Не зважаючи на сучасний підхід до лікування з урахуванням рівня доказовості фібриляція передсердь залишається однією з найбільш актуальних проблем сучасної аритмології, що обумовлено збільшенням розповсюдження цього порушення ритму з віком пацієнтів, необхідністю частих госпіталізацій та постійного амбулаторного спостереження. Рівень альдостерону у хворих на гіпертонічну хворобу в поєднанні з фібриляцією передсердь склав 172,42 (142,06; 193,15) пг/мл і був достовірно вищим проти рівня у групі хворих на гіпертонічну хворобу без фібриляції передсердь та проти групи здорових осіб. Рівень NO2 мав найнижче значення в групі хворих на ГХ в поєднанні з ФП 6,14 (5,62; 6,66) мкмоль/л і достовірно був нижче на 9,31 % у порівнянні з групою хворих на гіпертоніну хворобу без фібриляції передсердь та на 22,47 % у порівнянні із значенням у практично здорових осіб, (р < 0,05), що підтверджує наявність зворотного зв’язку між цими показниками (R = -0,26, р = 0,01). Також нами були виявлені й інші достовірні взаємозв’язки між показниками ренін-ангіотензин-альдостеронової системи та метаболітами оксиду азоту. Висновок. Виявлено достовірний зворотній зв'язок між показниками ренін-ангіотензинальдостеронової системи та метаболітами оксиду азоту у хворих на гіпертонічну хворобу в поєднанні з фібриляцією передсердь, що може мати значення для прогресування та рецидивування фібриляції передсердь.