Місце сімейних лікарів у медичному супроводі пацієнтів-реципієнтів після трансплантації нирки

Abstract

Мета роботи визначити місце лікаря загальної практики-сімейної медицини у системі медичного супроводу пацієнта-реципієнта після трансплантації нирки. При наданні медичної допомоги сімейні лікарі можуть сприяти формуванню позитивного ставлення до прижиттєвого та посмертного донорства анатомічних матеріалів шляхом інформування населення про трансплантацію, як безальтернативний метод надання медичної допомоги, що використовується для порятунку життя і відновлення здоров’я людини. Регулярний моніторинг функції нирок необхідний протягом усього життя пересадженої нирки. Одні експерти вважають, що тривале спостереження за пацієнтами-реципієнтами трансплантованої нирки повинно проводитись фахівцями центрів первинної медико-санітарній допомоги, тоді як інші мають сумніви щодо компетенцій і навичок в цій галузі сімейних лікарів. Успішна трансплантація нирки поліпшує якість життя пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, а також збільшує ймовірність виживання. Серцево-судинні захворювання становлять серйозну загрозу як для трансплантата, так і для виживання пацієнтів у цій когорті. Реципієнти трансплантата унікальні тим, що у них накопичений широкий спектр традиційних і нетрадиційних факторів ризику серцево-судинних захворювань. Гіпертонічна хвороба, діабет та дисліпідемія широко поширені у пацієнтів з термінальною стадією ниркової недостатності, ці фактори ризику зберігаються після трансплантації нирки. Управління факторами ризику серцево-судинних захворювань, на сьогодні, є важливим аспектам сімейної медицини. Abstract. Long-term organ transplant outcomes have been improved markedly in recent years, increasing the number of patients receiving transplanted organs every day. Kidney transplantation is associated with improved quality of life and reduced mortality compared to continued dialysis. The experience of countries around the world with advanced kidney transplantation shows that there are different formats for the follow-up of the recipient and can be carried out by a transplantologist, nephrologist or general practitioner. The aim of the work is to determine the place of a general practitioner in the system of medical support for a recipients after kidney transplantation. When providing medical care, general practitioners can contribute to the formation of a positive attitude to the lifetime and post-mortem donation of anatomical materials by informing the population about the transplantation, as an alternative method of providing medical care used to save lives and restore human health. Regular monitoring of kidney function is necessary throughout the life of a transplanted kidney. Some experts believe that long-term monitoring of kidney recipients should be carried out by specialists of primary health care centers, while others doubt about the competencies and skills of general practitioners in this area. Successful kidney transplantation improves the quality of patients life with end-stage renal failure, as well as increases the likelihood of survival. Cardiovascular diseases pose a serious threat to both the graft and the surviving patients in this group. Transplant recipients are unique in that they have accumulated a wide range of traditional and non-traditional risk factors for cardiovascular diseases. Hypertension, diabetes, and dyslipidemia are widespread in patients with end-stage renal failure, and these risk factors persist after kidney transplantation. Managing risk factors for cardiovascular diseases is currently an important aspect of Family Medicine. Conclusions. General practitioners can play an important role in the medical support of the recipients after kidney transplantation. It is necessary to develop clinical guidelines that will define the competence of the general practitioners to provide medical support to the recipients after kidney transplantation.