Теоретико-методичні засади фізичної терапії дітей раннього віку з дисплазією кульшового суглоба

Abstract

У статті висвітлено сучасні теоретико-методичні засади фізичної терапії дітей раннього віку з дисплазією кульшового суглоба. Мета: визначити теоретичні і методичні засади фізичної терапії дітей раннього віку з дисплазією кульшового суглоба. Методи: в роботі були застосовані методи теоретичного рівня дослідження (аналіз, порівняння, індукція, дедукція, систематизація та узагальнення науково-методичної літератури). Результати. Підтверджено, що ефективність реабілітаційних втручань залежить від раннього початку терапії, індивідуалізації програм відповідно до віку дитини та якісної міждисциплінарної взаємодії ортопеда та фізичного терапевта. Наведено порівняння рекомендацій міжнародних та деяких державних організацій щодо алгоритмів менеджменту пацієнтів раннього віку із дисплазією кульшового суглоба та місця фізичної терапії у супроводі. Висновки. Результати проведеного аналізу підтверджують, що фізична терапія є необхідним компонентом комплексного ведення дітей із дисплазією кульшового суглоба, сприяє формуванню біомеханічної конгруентності, профілактиці вторинних деформацій і покращенню функціональної мобільності в ранньому віці. The article highlights the current theoretical and methodological foundations of physical therapy for early childhood children with hip dysplasia. Hip dysplasia is a complex of congenital or acquired disorders of the anatomical and functional development of the hip joint, encompassing a spectrum of changes ranging from joint instability, underdevelopment of the acetabulum or femoral head, to subluxation or complete dislocation. Purpose: to determine the theoretical and methodological principles of physical therapy for young children with hip dysplasia. Methods: theoretical research methods were applied, including analysis, comparison, induction, deduction, systematization, and generalization of scientific and methodological literature. Results. Evidence-based protocols emphasize early screening and timely initiation of abduction orthoses (such as Pavlik harness or modern analogues), parental education on positioning, and individualized rehabilitation programs aimed at restoring joint congruency and preventing secondary deformities. Physical therapy interventions are described according to the child’s developmental stage – from early positioning and passive-assisted exercises in infants to active motor training, gait correction, and stabilization techniques in older children. The effectiveness of rehabilitation interventions was confirmed to depend on the early initiation of therapy, the individualization of programs according to the child’s age, and high-quality interdisciplinary cooperation between the orthopedic surgeon and the physical therapist. A comparison of recommendations from international and selected national organizations regarding management algorithms for young children with hip dysplasia and the role of physical therapy in patient care is presented. Conclusions. The results of the analysis confirm that physical therapy is an essential component of comprehensive management of children with hip dysplasia. It contributes to the formation of biomechanical congruence, prevention of secondary deformities, and improvement of functional mobility in early childhood.