Оценка почечной дисфункции у больных циррозом печени

Abstract

Возникновение почечной дисфункции при циррозе печени является неотъемлемой частью естественного течения заболевания, характеризующего его тяжесть. В свою очередь развитие почечной дисфункции считается одним из патогенетических моментов развития основных осложнений цирроза. При этом принципы диагностики почечной дисфункции на сегодняшний день в полной мере не определены. С целью оценки диагностической значимости лабораторных критериев нарушения выделительной функции почек у больных с осложнённым течением цирроза печени исследовали функцию почек у 120 пациентов с декомпенсированным циррозом печени в зависимости от положительного или отрицательного результата лечения. Лабораторные исследования включали определение креатинина, натрия и калия в крови и моче, скорости клубочковой фильтрации по клиренсу эндогенного креатинина и по уровню сывороточного цистатина С. Установлено, что наиболее информативным показателем оценки почечной дисфункции является уровень сывороточного цистатина С, который можно использовать как критерий диагностики, эффективности лечения и прогноза течения заболевания. Исходя из уровня цистатина С, почечная дисфункция имела место у 90,6% больных с желудочно-кишечным кровотечением и 98,5% больных с резистентным асцитом на момент поступления в стационар. Среди умерших больных у 85,4% – с асцитом, 60% не оперированных – с кровотечением и 100% оперированных – на высоте кровотечения в раннем послеоперационном периоде развивался гепаторенальный синдром. Это указывает на значимость почечной дисфункции в развитии осложнений цирроза печени. Виникнення ниркової дисфункції при цирозі печінки є невід’ємною частиною природнього перебігу захворювання, що характеризує його важкість. Своєю чергою розвиток ниркової дисфункції вважається одним із патогенетичних моментів розвитку основних ускладнень цирозу. При цьому принципи діагностики ниркової дисфункції натепер повною мірою не визначені. З метою оцінювання діагностичної значущості лабораторних критеріїв порушення видільної функції нирок у хворих з ускладненим перебігом цирозу печінки дослідили функцію нирок у 120 хворих на декомпенсований цироз печінки залежно від позитивного або негативного результату лікування. Лабораторні дослідження включали визначення креатиніну, натрію й калію у крові й сечі, швидкості клубочкової фільтрації по кліренсу ендогенного креатиніну й за рівнем сироваткового цистатину С. Встановили, що найбільш інформативним показником оцінювання ниркової дисфункції є рівень цистатину С у сироватці, котрий можна використовувати як критерій діагностики, ефективності лікування й прогнозу перебігу захворювання. Виходячи з рівня цистатину С, ниркова дисфункція відзначена в 90,6% хворих зі шлунково-кишковою кровотечею й 98,5% хворих з резистентним асцитом на момент надходження до стаціонара. Серед хворих, які померли, у 85,4% – з асцитом, 60% не оперованих – із кровотечею та 100% оперованих – на висоті кровотечі в ранньому післяопераційному періоді розвивався гепаторенальний синдром. Це вказує на значущість ниркової дисфункції в розвитку ускладнень цирозу печінки. Emergence of renal dysfunction in cirrhosis is an integral part of a natural course of the disease characterizing its weight. In turn, development of renal dysfunction is considered one of the pathogenetic moments of development of the main complications of cirrhosis. Thus principles of diagnostics of renal dysfunction fully are not defined today. Aim. For the purpose of an assessment of diagnostic importance of laboratory criteria violation of secretory function of kidneys in patients with the complicated course of cirrhosis we investigated kidneys function in 120 patients with decompensated cirrhosis depending on positive or negative result of treatment. Methods and results. Laboratory researches included definition of a creatinine, sodium and potassium in blood and urine, glomerular filtration rate (GFR), clearance of an endogenous creatinine and serum cystatin C level. It is established that serum cystatin C level is the most informative criterion of assessment of the renal dysfunction and it can be used as a criterion of efficiency of treatment and prognosis of the clinical course. Conclusion. This indicates the importance of renal dysfunction in development of cirrhosis complications.