Ефективність впровадження нових технологій в оперативному лікуванні черезвертлюгових переломів стегнової кістки хворих

Abstract

Переломи проксимального відділу стегнової кістки та їхні наслідки щорічно завдають величезної шкоди економіці будь-якої держави. Незважаючи на останні досягнення сучасної травматології, доволі високим залишається відсоток (до 10%) незадовільних результатів оперативного лікування черезвертлюгових переломів стегнової кістки у хворих. Післяопераційні ускладнення, як правило, призводять до повторного оперативного втручання (реостеосинтезу чи тотального ендопротезування кульшового суглоба). Мета роботи – визначення ефективності впровадження нових технологій в оперативному лікуванні черезвертлюгових переломів стегнової кістки хворих. Матеріали та методи. Проаналізували історії хвороб, рентгенограми, здійснили клінічне обстеження 100 хворих із черезвертлюговими переломами, яким виконали оперативне втручання у 2006–2015 рр. Хворих поділили на дві групи: першу (контрольну) групу становили 50 осіб із черезвертлюговими переломами стегнової кістки, яким здійснили блокований інтрамедулярний остеосинтез (БІОС) за загальноприйнятими методиками, другу (дослідну) групу становили 50 хворих із черезвертлюговими переломами стегнової кістки, яким здійснили БІОС із використанням розроблених авторами нових технологій. Досліджували ефективність лікування обох груп спостереження. Строк спостереження – 1 рік. Результати. Розробили спосіб дистального блокування інтрамедулярного стрижня при черезвертлюгових переломах стегнової кістки залежно від його типу за класифікацією АО, який поданий на отримання патенту України на корисну модель. Згідно з цим способом, при переломах типу А1 вертикальну стабільність забезпечує сам інтрамедулярний стрижень і не потребує його дистального блокування, виконується тільки проксимальне блокування. При переломах типу А3 здійснюється дистальне блокування одним блокувальним гвинтом, що вводять в овальний отвір. Впровадження запропонованого способу дає змогу створювати мікрорухи в системі «кістка – стрижень», сприятиме оптимізації репаративного остеосинтезу та знижуватиме травматичність оперативного втручання. Здійснені комплексні клінічні дослідження 100 хворих із черезвертлюговими переломами стегнової кістки, яким проводилось оперативне втручання – блокований інтрамедулярний остеосинтез (БІОС). Усі хворі були розбиті на дві групи, першу (контрольну) групу становили 50 хворих із черезвертлюговими переломами стегнової кістки, яким виконали БІОС за загальноприйнятими методиками. Другу (дослідну) групу становили 50 хворих із черезвертлюговими переломами стегнової кістки, яким здійснили БІОС із використанням нових технологій, що розроблені авторами. Висновки. Застосування нових технологій дає змогу на 10% збільшити ефективність оперативного лікування хворих із черезвертлюговими переломами стегнової кістки, здійснювати ефективне диференційоване (залежно від типу перелому за класифікацією АО) оперативне лікування хворих, поліпшить ефективність надання медичної допомоги хворим із черезвертлюговими переломами стегнової кістки, що вигідно відрізняє методику, котра запропонована, від загальноприйнятих методів БІОС. Переломы проксимального отдела бедренной кости и их последствия ежегодно наносят огромный ущерб экономике любого государства. Несмотря на последние достижения современной травматологии, достаточно высоким остаётся процент (до 10%) неудовлетворительных результатов оперативного лечения чрезвертельных переломов бедренной кости у больных. Полученные послеоперационные осложнения, как правило, ведут к повторному оперативному вмешательству (реостеосинтез или тотальное эндопротезирование тазобедренного сустава). Цель работы – определение эффективности внедрения новых технологий в оперативном лечении чрезвертельных переломов бедренной кости больных. Материалы и методы. Проанализировали истории болезней, рентгенограммы, провели клиническое обследование 100 больных с чрезвертельными переломами, которым выполнили оперативное вмешательство в 2006–2015 гг. Больных разделили на 2 группы: первую (контрольную) группу составили 50 лиц с чрезвертельными переломами бедренной кости, которым провели блокированный интрамедуллярный остеосинтез (БИОС) по общепринятым методикам, вторую (опытную) группу составили 50 больных с чрезвертельными переломами бедренной кости, которым осуществили БИОС с использованием разработанных авторами новых технологий. Исследовали эффективность лечения обеих групп наблюдения. Срок наблюдения – 1 год. Результаты. Разработан способ дистального блокирования интрамедуллярного стержня при чрезвертельных переломах бедренной кости в зависимости от его типа по классификации АО, который подан на получение патента Украины на полезную модель. Согласно разработанному способу, при переломах типа А1 вертикальную стабильность обеспечивает сам интрамедуллярный стержень. который не нуждается в его дистальном блокировании, выполняется только проксимальное блокирование. При переломах типа А3 производится дистальное блокирование одним блокирующим винтом, который вводят в овальное отверстие. Внедрение предложенного способа позволяет создавать микродвижения в системе «кость – стержень», что способствует оптимизации репаративного остеосинтеза и снижает травматичность оперативного вмешательства. Цель исследования – определить эффективность внедрения новых технологий в оперативном лечении чрезвертельных переломов бедренной кости больных. Проведены комплексные клинические исследования 100 больных с чрезвертельными переломами бедренной кости, которым проводилось оперативное вмешательство – блокированный интрамедуллярный остеосинтез (БИОС). Все больные были разбиты на две группы, первую (контрольную) группу составили 50 больных с чрезвертельными переломами бедренной кости, которым проводился БИОС по общепринятым методикам. Вторую (опытную) группу составили 50 больных с чрезвертельными переломами бедренной кости, которым проводился БИОС с использованием разработанных авторами новых технологий. Выводы. Применение новых технологий позволяет на 10% увеличить эффективность оперативного лечения больных с чрезвертельными переломами бедренной кости, проводить эффективное дифференцированное (в зависимости от типа перелома по классификации АО) оперативное лечение больных, повысит эффективность оказания медицинской помощи больным с чрезвертельными переломами бедренной кости, что выгодно отличает предложенную методику от общепринятых методов БИОС. Aim. Fractures of the proximal femur and their consequences every year cause enormous damage to the economy of any state. Despite the latest achievements of modern traumatology, quite high percentage (10 %) of unsatisfactory results of surgical treatment of cereberal fractures of the femur in patients remains present. Obtained postoperative complications usually lead to the re-operative intervention (total hip replacement). The authors developed a distal locking method of the intramedullary rod with cereberal fractures of the femur, depending on its type according to the classifi cation of AO. This method applies for a patent of Ukraine for useful model. For fractures of type A1 according to the developed method of vertical stability provides intramedullary rod itself and needs no distal locking; only proximal blocking is done. For fractures of type A3 blocking is made with the help of one distal locking screw, which is introduced into the oval hole. Implementation of the proposed method allows to create micromotion in the system «bone - rod» contributs to optimization of reparative osteosynthesis and reduces the trauma of surgical intervention. The aim of the study was to determine the effectiveness of the implementation of new technologies in the surgical treatment of cereberal fractures of femur. Materials and methods. A comprehensive clinical study of 100 patients with ceresville femoral neck fractures who underwent operative intervention – locked intramedullary nailing (LIN) have been done. All patients were divided into two groups, first (control) group consisted of 50 patients with ceresville fractures of the femur who underwent the LIN by conventional methods. The second (experimental) group consisted of 50 patients with ceresville fractures of the femur who underwent the LIN using the new technologies developed by the authors. The effectiveness of treatment in both groups of observation has been researched. The observation period was 1year. There was statistically signifi cant (p≤ 0.01) decrease in the number of early (2 times) and late (3 times) postoperative complications in patients group where the blocking intramedullary rod were performed biomechanically justifi ed, according to the recommendations developed by the authors, in comparison with patients groups that used conventional methods of LIN. Results. The use of new technologies allows to increase the efficiency in 10 % of surgical treatment of patients with ceresville fractures of the femur. Conclusion. The implementation of proposed new technologies will allow to perform effective differentiated (depending on the type of fracture according to the AO classifi cation), surgical treatment of patients, also to improve the efficiency of medical care to patients with ceresville fractures of the femur, which distinguishes the proposed method from the conventional methods of LIN.