Ультразвуковая дифференциальная диагностика различных форм стоматогенного верхнечелюстного синусита

Abstract

Цель работы. Повышение эффективности диагностики различных форм стоматогенного верхнечелюстного синусита. Материалы и методы. Ультрасонографию верхнечелюстных пазух 86 пациентам (средний возраст – 40,4±3,2 года) с клиническими признаками верхнечелюстного синусита проводили ультразвуковым диагностическим аппаратом АCUSON X 500, ATSmod.539 (SIEMENS, США) в В-режиме по методике В. В. Шиленковой. Первичное обследование пациентов позволило диагностировать ятрогенную форму стоматогенного синусита у 68 (79,1%) человек, одонтогенную форму – у 18 (20,9%). Оценку патологических изменений в пазухах проводили по показателям, приведённым в научной литературе. Результаты исследования в таблицах представлены в абсолютных значениях (aбс.), в долях (процентах) и в ошибках доли. Статистический анализ абсолютных величин проводили методом Стьюдента, сравнение долей – методом x2 Пирсона. Результаты. Сонографическая картина верхнечелюстных пазух при стоматогенном верхнечелюстном синусите отражала клинико-рентгенологические особенности изучаемых форм заболевания. Ультразвуковые показатели состояния слизистой оболочки верхнечелюстных пазух как при одонтогенном (44,4%), так и при ятрогенном (45,6%) синуситах чаще указывали на отсутствие патологических изменений в её толще, что соответствовало изоэхогенному сигналу. При ятрогенной форме стоматогенного верхнечелюстного синусита доминировали такие сонографические признаки как гиперэхогенность мембраны (30,8%), неоднородность её эхоструктуры (52,9%), гиперэхогенный характер содержимого синуса (39,7%), дугообразный контур задней стенки пазухи (36,8%). При одонтогенной форме стоматогенного верхнечелюстного синусита чаще наблюдали гипоэхогенность мембраны (27,8%), однородность её эхоструктуры (45,6%); акустическую тень в синусе (72,2%), дугообразный контур задней стенки (27,8%). Выводы. Общим для приведённых форм стоматогенного верхнечелюстного синусита в ультрасонографической картине является сохранность неизменённой слизистой оболочки пазухи (в 44,4 и 45,6% случаев) и серозный характер выявленного экссудата у большинства пациентов (36,8 и 27,8%). Для ятрогенной формы стоматогенного верхнечелюстного синусита более характерны ультразвуковые признаки хронического воспаления с наличием в синусе множества включений воспалительного происхождения, склероз слизистой оболочки и серозный выпот. Для одонтогенной формы стоматогенного верхнечелюстного синусита более характерны ультразвуковые признаки острого катарального воспаления с превалированием экссудации в толще слизистой оболочки, отсутствием содержимого в просвете пазухи, серозный выпот. Мета роботи – підвищення ефективності діагностики різних форм стоматогенного верхньощелепного синуситу. Матеріали та методи. Ультрасонографію верхньощелепних пазух 86 пацієнтам (середній вік – 40,4±3,2 року) з клінічними ознаками верхньощелепного синуситу здійснили апаратом АCUSON X 500, ATSmod.539 (SIEMENS, США) у В-режимі за методикою В. В. Шиленкової. Первинне обстеження пацієнтів дало можливість діагностувати ятрогенну форму стоматогенного синуситу у 68 (79,1%) осіб, одонтогенну форму – у 18 (20,9%). Оцінювання патологічних змін у пазухах здійснювали за показниками, що описані в науковій літературі. Результати дослідження у таблицях надані в абсолютних значеннях (abs.), у частках (відсотках) та в помилках часток. Статистичний аналіз абсолютних величин здійснили методом Стьюдента, порівняння часток – методом x2 Пірсона. Результати. Сонографічна картина верхньощелепних пазух при стоматогенному верхньощелепному синуситі показувала клініко-рентгенологічні особливості досліджуваних форм захворювання. Ультразвукові показники стану слизової оболонки верхньощелепних пазух як при одонтогенному (44,4%), так і при ятрогенному (45,6%) синуситах частіше вказували на відсутність патологічних змін в її товщі, що відповідало ізоехогенному сигналу. При ятрогенній формі стоматогенного верхньощелепного синуситу домінували такі сонографічні ознаки, як гіперехогенність мембрани (30,8%), неоднорідність її ехоструктури (52,9%), гіперехогенний характер вмісту синуса (39,7%), дугоподібний контур задньої стінки пазухи (36,8%). При одонтогенній формі стоматогенного верхньощелепного синуситу частіше спостерігали гіпоехогенність мембрани (27,8%), однорідність її ехоструктури (45,6%); акустичну тінь у синусі (72,2%), дугоподібний контур задньої стінки синуса (27,8%). Висновки. Загальним для наведених форм стоматогенного верхньощелепного синуситу в ультрасонографічній картині є часте збереження незмінної слизової оболонки пазухи (у 44,4 та 45,6% випадків) і серозний характер виявленого ексудату у більшості пацієнтів (36,8 і 27,8%). Для ятрогенної форми стоматогенного верхньощелепного синуситу більш характерні ультразвукові ознаки хронічного запалення з наявністю в синусі безлічі включень запального походження, склероз слизової оболонки та серозний випіт. Для одонтогенної форми стоматогенного верхньощелепного синуситу більш характерні ультразвукові ознаки гострого катарального запалення з превалюванням ексудації в товщі слизової оболонки, відсутністю вмісту у просвіті пазухи, серозний випіт. Aim: to improve the efficiency of diagnosis of various forms of stomatogenic maxillary sinusitis. Material and methods. Ultrasonography of the maxillary sinuses in 86 patients (mean age 40,4 ± 3,2 years) with clinical signs of maxillary sinusitis has been conducted with the help of ultrasound diagnostic apparatus ACUSON X 500, ATSmod.539 (SIEMENS, USA) in B-mode, as described by V. Shilenkova. Initial evaluation of patients allowed to diagnose iatrogenic form of stomatogenic sinusitis in 68 (79.1%) patients, odontogenic form - in 18 (20.9%). Assessment of pathological changes has been performed in the sinuses by values given in the literature. Results of the study are presented in the tables in absolute values (abs.), as fractions (percent) and the error of share. Statistical analysis of the absolute values has been determined by Student’s method, comparison of share - by xi-square method. Results of the study. Sonographic picture of the maxillary sinus refl ects the clinical and radiological features of the studied forms of the disease. Ultrasonic status indicators of mucosa of the maxillary both in odontogenic (44.4%) and in iatrogenic (45.6%) sinuses indicated more in the absence of pathological changes in its thickness, which corresponded to isogenic signal. While in iatrogenic form of stomatogenic maxillary sinusitis such sonographic signs dominated: the hyperechogenicity membrane (30.8%), the heterogeneity of its echostrucure (52.9%), hyperechoic nature of the contents of the sinus (39.7%), sinus arcuate contour of the rear wall (36.8 %). While in odontogenic maxillary sinusitis of stomatogenic form, such signs dominated: hypoechogenicity membrane (27.8%), the homogeneity of its echostructure (45.6%); acoustic shadow in sinus (72.2%), the arcuate contour of the rear wall (27.8%). Conclusions. 1. Reduced forms of stomatogenic maxillary sinusitis in the ultrasonographic picture the intact sinus mucosa (in 44.4 and 45.6% of cases) and serous exudate character is identified in the majority of patients (36.8 and 27.8%). 2. Ultrasound signs of chronic inflammation in the sinus with the presence of a plurality of inflammatory origin inclusions, mucosal sclerosis and serous effusion are more typical for iatrogenic form of stomatogenic maxillary sinus. 3. Ultrasound signs of acute catarrh with exudation in the prevalence of mucosal thickness, lack of content in the lumen of the sinuses, serous effusion are more typical for forms of odontogenic form of stomatogenic maxillary sinus.