Папілярний рак щитоподібної залози з біомінералізацією: клініко-морфологічні особливості

Abstract

Папілярний рак щитоподібної залози (ПРЩЗ) є найпоширенішою формою злоякісних пухлин цього органа, займаючи близько 70% у структурі захворюваності. Патологічна біомінералізація часто є першою діагностичною ознакою при ультразвуковому дослідженні органа.Мета роботи – дослідження клініко-морфологічного значення біомінералізації при папілярному раку щитоподібної залози. Матеріали та методи. Досліджено 30 зразків ПРЩЗ з ознаками біомінералізації та 30 зразків ПРЩЗ без проявів біомінералізації. Під час дослідження використали гістологічні, гістохімічні методи та сканувальну електронну мікроскопію з рентгенівською дифракцією. Усіх пацієнтів із ПРЩЗ, в яких виявлені ознаки патологічної біомінералізації (30 осіб), об’єднали у І групу – 27 жінок і 3 чоловіки (9:1); середній вік пацієнтів – 56,93±2,18 року. У хворих І групи діагностували різні гістологічні варіанти ПРЩЗ: 22 випадки класичного варіанта, 3 – дифузно-склеротичного, по 2 – фолікулярного та висококлітинного й 1 випадок солідного варіанта ПРЩЗ. Результати. Пацієнти, які мали ПРЩЗ без ознак мінералізації, ввійшли до ІІ групи: 30 осіб, 24 жінки та 6 чоловіків (4:1). Для І групи встановлено, що максимальний розмір пухлинного вузла в середньому – 1,84±0,13 см, в ІІ групі цей показник становив 1,44±0,09 см (р<0,07). Порівнюючи кількість пацієнтів із метастазами в обох групах (7 – І група, 8 – ІІ група) та характеризуючи розміри пухлинних вузлів за умов наявності і відсутності метастазів у хворих (2,09±0,2 см та 1,31±0,17 см), виявили вірогідну різницю між показниками груп (p<0,02). Висновки. Основним мінералом, котрий утворюється внаслідок розвитку патологічної біомінералізації ПРЩЗ при всіх її типах, є гідроксиапатит. Папиллярный рак щитовидной железы (ПРЩЖ) является наиболее распространённой формой злокачественных опухолей этого органа, занимая около 70% в структуре заболеваемости. Патологическая биоминерализация часто является первым диагностическим признаком при ультразвуковом исследовании щитовидной железы. Цель работы – изучение клинико-морфологических особенностей биоминерализации при папиллярном раке щитовидной железы. Материалы и методы. Исследовано 30 образцов ПРЩЖ с признаками биоминерализации и 30 образцов без биоминерализации. В ходе исследования использовали гистологические, гистохимические методы и сканирующую электронную микроскопию с рентгеновской дифракцией. Все пациенты с ПРЩЖ, у которых обнаружены признаки патологической биоминерализации, были объединены в I группу (30 человек) – 27 женщин и 3 мужчин (9:1). Средний возраст больных – 56,93 ± 2,18 лет. У пациентов I группы диагностировали различные гистологические варианты ПРЩЖ: 22 случая классического варианта, 3 случая диффузно-склеротического, по 2 случая фолликулярного и высококлеточного и 1 случай солидного варианта ПРЩЖ. Результаты. Пациенты, имевшие ПРЩЖ без признаков минерализации, составляли II группу: 30 человек, 24 женщины и 6 мужчин (4:1). Для І группы установлено, что максимальный размер опухолевого узла в среднем – 1,84±0,13 см, во II группе этот показатель составлял 1,44±0,09 см (р<0,07). Сравнивая количество пациентов с метастазами в обеих группах (7 – І группа, 8 – II группа) и характеризуя размеры опухолевых узлов при условии наличия и отсутствия метастазов у больных (2,09±0,2 см и 1,33±0,17 см), выявили зависимость между показателями исследуемых групп (р<0,02). Выводы. Основным минералом, который образуется вследствие развития патологической биоминерализации ПРЩЖ при всех её типах, является гидроксиапатит. Papillary thyroid cancer (PTCa) is the most common form of malignant tumors of this organ, covering approximately 70% in the structure of morbidity. Pathological biomineralization is often the fi rst diagnostic sign of ultrasound of the thyroid, so the study of its morphological features is the purpose of our paper. A total of 30 PTCa samples with the signs of biomineralization and 30 PTCa samples without biomineralization were studied. The study used histological, histochemical techniques and scanning electron microscopy with X-ray diffraction. All PTCa patients who had the signs of pathological biomineralization were combined in the fi rst group (30 people) – 27 women and 3 men (9:1). The average age of patients of the fi rst group was 56.93±2.18 years old. The patients were diagnosed with different histological PTCa types: 22 cases of classic variant of PTCa, 3 cases of diffuse sclerotic variant, 2 cases of follicular, 2 cases of tall cell variant, and 1 case of solid variant of PTCa. Patients who had no signs of PTCa mineralization, made up the second group. 30 people – 24 women and 6 men (4:1) – were selected in to the second group. It was found out that in the fi rst group the largest size of tumor site averaged 1.84±0.13 cm, and in the second group the rate was 1.44±0.09 cm (p<0.07). Comparing the number of patients with metastases in both groups (7 – I group, 8 – Group II) and describing the size of tumor nodules, subject to presence of metastases in patients (2.09±0.2 cm and 1.31±0.17 cm), there was signifi cant difference found between indicators of clinical cases of studied groups (p<0.02). The main mineral that is involved in the development of dystrophic calcifi cation in case of PTCa is hydroxyapatite. The presence of hydroxyapatite is characteristic for all the types of PTCa biomineralization.