Стан епідермісу та епідермально-дермального з’єднання шкіри хворих на псоріаз і гіпертонічну хворобу

Abstract

Потребують з’ясування та розробки питання патоморфогенезу ушкоджень епітеліального компонента шкіри у хворих на псоріаз і гіпертонічну хворобу на тлі інволютивних перебудов шкіри. Мета роботи – визначення структурних ушкоджень епідермісу хворих на псоріаз залежно від наявності або відсутності артеріальної гіпертензії. Матеріали та методи. У 60 пацієнтів дослідили біоптати шкіри за допомогою світлооптичної мікроскопії. Кількісне морфологічне дослідження здійснили з використанням програмного пакета ImageJ 1,47v й використали загальні принципи морфометричного аналізу. Виявили. Морфологічне дослідження стану шкіри осіб похилого віку в контрольній групі виявило типові інволютивні зміни епідермісу. Зокрема, епідерміс на поверхні згладжених сосочків був нерівномірно стоншеним. Максимальна загальна товщина базального, остистого та зернистого шарів становила 41,7±5,1 мкм, мінімальна – 26,3±3,6 мкм. У локусах стоншення (над верхівками сосочків) співвідношення клітин по шарах епідермісу залишалось без патологічних ознак. Встановили. Морфологічним субстратом ушкодження епідермісу у хворих на псоріаз і гіпертонічну хворобу є комплекс локальних порушень структури епітеліального компонента шкіри: перифокальна гіперплазія та дистрофія кератиноцитів з акантолізом і деструкцією епідермально-дермального з’єднання, включаючи фрагментацію базальної мембрани епідермісу. Це викликає каскад типових патоморфологічних змін, які за своєю інтенсивністю значно перевищують ушкодження шкіри у хворих на псоріаз без артеріальної гіпертензії. В активній фазі псоріазу наявність артеріальної гіпертензії поглиблює ступінь локальних ушкоджень епідермісу, посилюючи розвиток гіперкератозу, паракератозу, папіломатозної гіперплазії, міжклітинного і цитоплазматичного набряку епідермоцитів, розшарування і відшарування епідермісу шляхом транссудації, мікроабсцесів Мунро, лейкоцитарної інфільтрації, еритродіапедезу та крововиливів. Требуют выяснения и дальнейшей разработки вопросы патоморфогенеза повреждений эпителиального компонента кожи у больных псориазом и гипертонической болезнью на фоне инволютивных преобразований кожи. Цель работы – определение структурных повреждений эпидермиса больных псориазом в зависимости от наличия или отсутствия артериальной гипертензии. Материалы и методы. У 60 пациентов были изучены биоптаты кожи с помощью светооптической микроскопии. Количественное морфологическое исследование провели с использованием программного пакета ImageJ 1,47v и применением общих принципов морфометрического анализа. Выявили. Морфологическое исследование состояния кожи лиц пожилого возраста в контрольной группе выявило типичные инволютивные изменения эпидермиса. В частности, эпидермис на поверхности сглаженных сосочков был неравномерно истончённым. Максимальная общая толщина базального, остистого и зернистого слоёв составляла 41,7±5,1 мкм, минимальная – 26,3±3,6 мкм. В локусах истончения (над верхушками сосочков) соотношение клеток по слоям эпидермиса оставалось без патологических признаков. Установлено, что морфологическим субстратом повреждения эпидермиса у больных псориазом и гипертонической болезнью является комплекс локальных нарушений структуры эпителиального компонента кожи: перифокальная гиперплазия и дистрофия кератиноцитов с акантолизом и деструкцией эпидермально-дермального соединения, включая фрагментацию базальной мембраны эпидермиса. Это вызывает каскад типичных патоморфологических изменений, которые по своей интенсивности значительно превосходят повреждения кожи у больных псориазом без артериальной гипертензии. В активной фазе псориаза наличие артериальной гипертензии усугубляет степень локальных повреждений эпидермиса, усиливая развитие гиперкератоза, паракератоза, папилломатозной гиперплазии, межклеточного и цитоплазматического отёка эпидермоцитов, расслоение и отслойку эпидермиса за счёт транссудации, микроабсцессов Мунро, лейкоцитарной инфильтрации, эритродиапедеза и кровоизлияний. Background. Issues of lesion pathomorphogenesis in epithelial component of the skin in patients with psoriasis and hypertension on the background of the skin involutive changes requires clarifi cation and further development. The aim of research is to determine the structural damage to epidermis in psoriasis patients depending on the presence or absence of hypertension. Materials and methods. In 60 patients skin biopsies were studied using light-optical microscopy. Quantitative morphological study was conducted using software package ImageJ 1,47v and common principles of morphometric analysis. Results. Morphological examination of the skin condition in elderly patients of the control group revealed typical involutive changes in the epidermis. In particular, the epidermis on the surface of smoothed papillae was unevenly thinned. The maximum total thickness of basal, spinous and granular layers was 41,7 ± 5,1 μm, the minimum – 26,3 ± 3,6 μm. In the loci of thinning (above the tips of papillae) cell ratio in layers of epidermis remained without pathological features. Conclusion. It was found that the morphological substrate of epidermal damage in patients with psoriasis and hypertension is a complex of local violations of the epithelial structure of the skin component: perifocal hyperplasia and degeneration of keratinocytes with acantholysis and destruction of the dermal-epidermal connection, including fragmentation of the basement membrane of the epidermis. This triggers the cascade of typical pathomorphological changes which intensity is significantly higher than the skin lesions in psoriasis patients without hypertension. In the active phase of psoriasis presence of hypertension aggravates the degree of local damage of the epidermis, strengthening the development of hyperkeratosis, parakeratosis, papillomatous hyperplasia, extracellular and cytoplasmic edema of epidermocytes, separation and detachment of the epidermis due to extravasations, Munro’s microabscesses, leukocyte infiltration, erythrodiapedesis, and hemorrhage.