Особливості лікування епілепсії у дітей, які народжені недоношеними, та дітей, які народжені недоношеними з екстремально низькою вагою тіла, на першому році життя

Abstract

Мета роботи – порівняння ефективності та переносимості лікування протиепілептичними препаратами дітей, які хворі на епілепсію й народилися недоношеними з вагою тіла менше ніж 1000 грамів, та дітей, які народжені недоношеними з вагою тіла понад 1000 грамів, з урахуванням соматичного стану дитини. Дослідження здійснили шляхом ретроспективного аналізу та тривалого спостереження за ними. Критерієм фармакологічної резистентності у нашому дослідженні була відсутність ефекту лікування протягом одного року за умов наявності лікування потенційно ефективними антиконвульсантами у вигляді моно- або політерапіі у середніх вікових дозах, що не викликають побічних ефектів. Матеріали та методи. Під нашим наглядом перебувало 100 хворих малюків у віці від одного місяця до одного року трьох місяців фактичного віку (до одного року скоригованого віку) (68 хлопчиків, 32 дівчинки). Усім хворим здійснили комплексне клініко-анамнестичне, інструментальне та лабораторне обстеження. Результати. Сучасна терапія епілепсії у дітей базується на використанні стандартів, протоколів і клінічних рекомендацій провідних вітчизняних та світових фахівців. Але ці стандарти не враховують особливості нервової системи та соматичний стан (коморбідний фон) дитини, яка народилась недоношеною, особливо з екстремально низькою вагою тіла. Лікування судомного синдрому є лише одним з аспектів проблеми терапії епілепсії в дитини, яка народилась недоношеною. Висновки. Під час лікування обов’язково потрібно враховувати стан інших органів та систем, окрім нервової системи. Наявність бронхо-легеневої дисплазії, патології печінки та кишково-шлункового тракту можуть бути перешкодою не тільки для призначення деяких антиконвульсантів, а й для підвищення дози АЕП до середньої терапевтичної та досягнення клінічної ремісії при лікуванні епілепсії. Цель работы – сравнение эффективности и переносимости лечения противоэпилептическими препаратами для детей, больных эпилепсией, которые родились недоношенными с весом тела меньше 1000 граммов, и детей, которые рождены недоношенными с весом тела свыше 1000 граммов, с учётом соматического состояния ребёнка. Исследование провели путём ретроспективного анализа и длительного наблюдения за ними. Критерием фармакологической резистентности в нашем исследовании было отсутствие эффекта лечения на протяжении 1 года при условии наличия лечения потенциально эффективными антиконвульсантами в виде моно-или политерапии в средних возрастных дозах, которые не вызывают побочных эффектов. Материалы и методы. Под нашим наблюдением находилось 100 больных младенцев в возрасте от одного месяца до одного года трёх месяцев фактического возраста (до одного года скорректированного возраста) (68 мальчиков, 32 девочки). Всем больным провели комплексное клинико-амнестическое, инструментальное и лабораторное обследование. Результаты. Современная терапия эпилепсии у детей базируется на использовании стандартов, протоколов и клинических рекомендаций ведущих отечественных и мировых специалистов. Но эти стандарты не учитывают особенности нервной системы и соматическое состояние (коморбидный фон) ребёнка, который родился недоношенным, особенно с экстремально низкой массой тела. Выводы. Обязательно надо учитывать состояние других органов и систем, кроме нервной системы. Наличие бронхо-лёгочной дисплазии, патологии печени и желудочно-кишечного тракта могут быть препятствием не только для назначения некоторых антиконвульсантов, но и для повышения дозы АЭП до средней терапевтической и достижения клинической ремиссии при лечении эпилепсии. One of the most important tasks of the modern medical science is neonatal life and health preservation. Achievements in the areas of obstetrical and neonatal assistance have significantly increased the survival rate among extremely preterm neonates at birth. However, monitoring of these children has showed a high level of disability which in the future during the first year of life is often combined with a high morbidity rate and functional disorders. Aim. To study epilepsy treatment during the fi rst year of life in preterm infants and extremely preterm neonates. Methods and results. Modern child epilepsy treatment is based on using various standards, protocols and clinical recommendations of the leading national and foreign experts. However, such standards do not take into account the specifics of the nervous system and somatic condition (comorbid background) in a preterm infant and especially in an extremely preterm neonate. Treatment of the seizure syndrome is only one of many aspects of the epilepsy treatment in a preterm infant. It is crucial that the condition of all body systems and organs (other than the nervous system) are taken into account. The discovery of the bronchopulmonary dysplasia, dysfunction of the liver and gastrointestinal tract can createobstacles not only for implementing certain anticonvulsant treatment, but also for the increase of the AEP dose to the medium therapy level and achieving of the clinical remission in epilepsy treatment. In order to survey the effectiveness and tolerance rate of the anti-epileptic therapy in preterm children with epilepsy (taking into account the somatic condition), 100 children in the age range between 1 month and 3 years have been monitored. The form of epilepsy was determined based on the specifics in the course of seizures and the disease in whole. Conclusions. It is important to consider the condition of body organs and systems other than the nervous system during treatment of preterm children of young age with epilepsy and especially extremely preterm neonates. Bronchopulmonary dysplasia, liver and gastrointestinal tract dysfunction evolving can prevent not only the implementation of the anticonvulsant therapy, but also the increase of the AEP dose to the medium therapy level. Medical treatment of extremely preterm neonates aimed at achieving the clinical remission of the epileptic attacks. The percentage of the epilepsy treatment resistant cases in extremely preterm neonates with epilepsy is significantly higher as compared to very preterm neonates with the body weight above 1000 grams (52% as compared to 34%). Such high percentage is a result of not so much of the severely damaged nervous system in such children, but to a larger extent as a result of the inability to prescribe the whole specter of the anti-seizure therapy and their respective dosages in order not to harm the child’s body. For this group of children one needs to develop an individual approach and therapy strategy based on the adequate medical treatment with anticonvulsants, their doses and frequency during a day. The prospects of this research include further analysis of the impact of anticonvulsant therapy on the course of epilepsy in preterm children.