Результаты хирургического лечения рецидива рака яичника, ограниченного поражением печени

Abstract

Цель работы – изучение эффективности хирургических вмешательств на печени и факторов, которые влияют на неё, у пациентокс рецидивом рака яичника. Материалы и методы. Ретроспективный анализ медицинской документации пациентов с раком яичника, которым было выполнено хирургическое удаление рецидивирующих опухолей в печени в ГУ «Институт общей и неотложной хирургии имени В. Т. Зайцева НАМН Украины» с января 2001 по декабрь 2010 года (n=29). Результаты. Общая выживаемость статистически достоверно увеличивалась при увеличении длительности безрецидивного периода после первичной циторедукции и при выполнении вторичной циторедукции в оптимальном объёме. Медиана общей выживаемости при длительности безрецидивного периода <12 месяцев составила 13 месяцев, 12–24 месяца – 41 месяц, >24 месяцев – 61 месяц(p<0,05). При выполнении оптимальной циторедукции медиана общей выживаемости была равна 44 месяцам, при отсутствии чистоты краёв резекции этот показатель снижался до 10 месяцев (p<0,05). Медиана общей выживаемости после хирургических вмешательствна печени составила 41 месяц (95% CI; 6–62 месяца), медиана безрецидивной выживаемости – 26 месяцев (95% CI; 3–42 месяца).Уровень 5-летней выживаемости составил 37%. Концентрация СА-125 в сыворотке крови, размер и количество опухолевых очагов некоррелировали с показателями выживаемости. Выводы. Локализация рецидива рака яичника в печени не должна расцениваться исключительно как результат гематогенной диссеминации. Учитывая биологические особенности рака яичника, это может быть и имплантационное поражение. Резекции печени– агрессивное, но эффективное, безопасное и доступное вмешательство, показания к которому должны быть индивидуализированы упациенток с рецидивом рака яичника.

Мета роботи – дослідження ефективності хірургічних втручань на печінці та факторів, котрі на неї впливають, у пацієнток із рецидивом раку яєчника. Матеріали та методи. Ретроспективний аналіз медичної документації пацієнтів із раком яєчника, яким виконали хірургічне видалення рецидивуючих пухлин у печінці в ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії імені В. Т. Зайцева НАМН України » з січня 2001 по грудень 2010 року (n=29). Результати. Загальна виживаність статистично вірогідно збільшувалась при збільшенні тривалості безрецидивного періоду після первинної циторедукції та виконанні вторинної циторедукції в оптимальному об’ємі. Медіана загальної виживаності при тривалості безрецидивного періоду <12 місяців становила 13 місяців, 12–24 місяці – 41 місяць, >24 місяців – 61 місяць (p<0,05). При виконанні оптимальної циторедукції медіана загальної виживаності становила 44 місяці, за відсутності чистоти країв цей показник знижувався до10 місяців (p<0,05). Медіана загальної виживаності після хірургічних втручань на печінці становила 41 місяць (95% CI; 6–62 місяці),медіана безрецидивної виживаності – 26 місяців (95% CI; 3–42 місяці). Рівень 5-річної виживаності становив 37%. Концентрація СА-125 у сироватці крові, розмір і кількість пухлинних вогнищ не корелювали з показниками виживаності.Висновки. Локалізація рецидиву раку яєчника в печінці не повинна розцінюватися тільки як результат гематогенної дисемінації. Зогляду на біологічні особливості раку яєчника, це може бути імплантаційне ураження. Резекції печінки – агресивне, але ефективне,безпечне та доступне втручання, показання до якого повинні бути індивідуалізовані в пацієнток із рецидивом раку яєчника. Summary.Objective: to investigate the effectiveness and factors that can influence on surgical treatment of isolated recurrent ovarian cancerinvolving the liver.Materials and methods. A retrospective analysis of medical documentation of ovarian cancer patients, who underwent surgical removal ofthe recurrent tumors localized in the liver, performed in State Establishment «Zaitsev V.T. Institute of General and Emergency Surgery of theAcademy of Medical Sciences of Ukraine» from January 2001 to December 2010 (n=29).Results. Overall survival increased significantly while disease-free interval (DFI) increase (after primary cytoreduction) and optimal secondarycytoreduction is achieved. Median overall survival for DFI <12 months was 13 months, 12-24 months – 41 months, >24 months – 61 months(p<0.05). Performance of optimal secondary cytoreduction leads to increase of overall survival from 10 to 44 months (p<0.05). Median overallsurvival after secondary surgery was 41 months (95% CI; 6–62 months), median DFI – 26 months ( 95% CI; 3–42 months ); 5-year survival ratewas 37%. Serum CA-125, tumor size and number of lesions did not correlate with survival rates.Conclusions. Recurrent ovarian cancer involving the liver should not be regarded solely as a result of hematogenous dissemination. Takinginto account the biological characteristics of ovarian cancer, it can be the result of implantation spread of disease. Liver resection – aggressive, but effective, safe and affordable intervention. Indications should be individualized for patients with recurrent ovarian cancer.