Фосфогістон Н3 як стандарт імуногістохімічного дослідження в оцінюванні рівня диференціювання плоскоклітинних карцином орофарингеальної зони

Abstract

Нині верифікація та градуювання пухлин орофарингеальної ділянки, визначення їхнього потенціалу злоякісності залишаються актуальною проблемою як у діагностиці, так і прогнозуванні перебігу росту пухлин. Мета роботи – визначення проліферативного індексу (Ki67) та дійсної кількості мітозів (pHH3), порівняння з морфологічною (гістологічною) картиною. Матеріали та методи. Досліджено 121 випадок плоскоклітинного раку з використанням моноклональних і поліклональних антитіл. Вивчили залежність між проліферативним індексом (Ki67), кількістю мітозів (pHH3) і морфологічними критеріями. У дослідженні оцінювали рівень диференціювання за методикою Annerothetal., 1987 іBryneetal., 1992. Результати. Після повторного оцінювання рівня диференціювання пацієнтів поділили на три основні групи. У першій, до якої належать G1 пухлини, – 22 пацієнти, у групі 2, G2 – 45 та у групі 3, G3 – 54. Усі ці групи нами морфологічно описані.Надалі у групах здійснили оцінювання результатів ІГХД за маркерами Ki67 і рНН3. Порівнюючи показники Ki67, pHH3, виявили статистично значущу відмінність між групами (p<0,001 за критерієм Крускала-Волліса для всіх показників). Отже, зі зменшенням Ме рівня диференціація Кі67 значно (р<0,05) збільшується, а збільшення рНН3 свідчить про зростання ступеня злоякісності пухлин. Висновки. Статистично доведений взаємозв’язок Кі67, рНН3 та рівня диференціації плоскоклітинних карцином орофарингеальної ділянки. Встановлена можливість використання рHH3 маркера як вірогідного критерію оцінювання рівня диференціювання пухлин, у тому числі важких, для діагностики плоскоклітинних карцином. Сегодня верификация и градуировки опухолей орофарингеального участка, определение их потенциала злокачественности остаются актуальной проблемой как в диагностике, так и прогнозировании течения опухолей. Цель работы – определение пролиферативного индекса (Ki67) и действительного количества митозов (pHH3), сравнение с морфологической (гистологической) картиной. Материалы и методы. В работе исследован 121 случай плоскоклеточного рака с использованием моноклональных и поликлональных антител. Исследована зависимость между пролиферативным индексом (Ki67), количеством митозов (pHH3) и морфологическими критериями. В работе использовалась оценка уровня дифференцировки по методике Anneroth et al., 1987 і Bryne et al., 1992. Результаты и их обсуждение. После повторной оценки уровня дифференцировки получили распределение по трём основным группам. К группе 1, в которую входят G1 опухоли, относятся 22 пациента, к группе 2, G2 – 45 и к группе 3, G3 – 54 пациента. Все три группы морфологически нами описаны. В дальнейшем в группах проведена оценка результатов ИГХИ по маркерам Ki67 и рНН3. При сравнении показателей Ki67, pHH3 обнаружено статистически значимое различие между группами (p<0,001 по критерию Крускала-Уоллиса для всех показателей). Таким образом, с уменьшением Ме уровня дифференциация Кі67 существенно (р<0,05) увеличивается, а увеличение рНН3 свидетельствует о росте степени злокачественности опухолей. Выводы. Статистически в работе доказана взаимосвязь Ki67, рНН3 и уровня дифференцировки плоскоклеточных карцином орофарингеального участка.Установлена возможность использования рHH3 маркера как достоверного критерия оценки уровня дифференцировки опухолей, в том числе тяжёлых, для диагностики плоскоклеточных карцином. Verification and grading of tumors of oropharyngeal areas, determination of their malignancy potential remain an urgent problem as well as diagnosis and prognosis today. The aim of our research was to determine the proliferative index (Ki67), and the actual number of mitoses (pHH3) and to compare them with the morphological (histological) picture. Materials and methods. 121 cases of flat-cell cancer using monoclonal and polyclonal antibodies were analyzed in this article. The dependence between proliferation index (Ki67), the number of mitoses (pHH3) and morphological criteria was investigated. The assessment of differentiation level with Anneroth et al. 1987 u. Bryne et al. 1992 technique was used. Results and discussion. We received the following distribution by three main groups after re-assessment of the level of differentiation. Group №1 which contains G1 tumors includes 22 patients, group №2 G2 of 45 patients and №3 G3 of 54 patients.All three groups were morphologically described. The groups were evaluated on the results of IHC markers Ki67 and pHH3 further.Statistically the significant difference between groups (p <0.001 by Kruskal-Wallis test for all indicators) was found when comparing indicators Ki-67, pHH3. So with the decrease of Me level the differentiation of KI67 significantly (p <0.05) increases and the increase of pHH3 reflects the growing of tumors malignancy degree. Conclusions. The relationship between Ki67, pHH3 and the level of differentiation of squamous cell carcinomas of oropharyngeal area has been statistically proved. The opportunity to use pHH3 marker as a reliable criterion for assessing the level of differentiation of tumors, including squamous cell carcinomas which are difficult to be diagnosed, was set as a result of our work.