Вплив поліморфізму Pro12Ala гена PPARG на процеси перекисного окислення ліпідів та антиоксидантного захисту у хворих на цукровий діабет 2 типу залежно від тривалості захворювання

Abstract

Мета роботи – дослідження впливу поліморфного маркера rs1801282 гена PPARG на формування окисного стресу за показниками перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) та антиоксидантної системи (АОС) у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2 типу залежно від тривалості захворювання. Матеріали та методи. Дослідження здійснювали за участю 138 пацієнтів, з них 88 – хворі на ЦД 2 типу, контрольну групу становили 50 осіб. Пацієнтів поділили на три групи за тривалістю захворювання: до 5 років, 5–10 і більше ніж 10 років. Активність ПОЛ оцінювали за показниками дієнових кон’югатів (ДК) і малонового деальдегіду (МДА), а стан АОС – за активністю супероксиддисмутази (СОД), каталази та рівнем α-токоферолу (α-ТФ). Молекулярно-генетичне дослідження виконували за методикою PCR in real time, а для аналізу поліморфного ДНК-локуса використали уніфіковану тест-систему TaqMan Mutation DetectionAssaysLifeTechnologies (США). Результати. У період захворювання 5–10 років виявлене вірогідне збільшення рівня ДКіМДА серед пацієнтів із генотипом Pro12Alaна 34,9 і 34,7 % порівняно з носіямиPro12 Pro (р=0,01). Наявність Pro12Pro зумовлювала зменшення активності каталази в період захворювання 5–10 роківна 75 % (р=0,001), утих, хто хворіє більше ніж 10 років, – у 2,04 раза (р=0,01), що не відрізняється від контрольного рівня (F=1,19; р=0,600), а у випадку Pro12Ala цей показник був удвічі вищим. Висновки. Поліморфізм Pro12Ala (rs1801282) гена PPARG зумовлює розвиток окисного стресу в період захворювання на ЦД 2 типу 5–10 років, а генотип Pro12Pro – недостатність ферментативної каталазної ланки антиоксидантної системи у хворих, які страждають більше ніж 5 років. Цель работы – исследование влияния полиморфного маркера rs1801282 гена PPARG на формирование окислительного стресса по показателям перекисного окисления липидов (ПОЛ) и антиоксидантной системы (АОС) у больных сахарным диабетом (СД) 2 типа в зависимости от длительности заболевания. Материалы и методы. Исследование проводилось с участием 138 пациентов, из них 88 были больны СД 2 типа, а контрольную группу составили 50 человек. Пациентов разделили на три группы по продолжительности заболевания: до 5 лет, 5–10 и более 10 лет. Активность ПОЛ оценивали по показателям диеновых конъюгатов (ДК) и малонового деальдегида (МДА), а состояние АОС – по активности супероксиддисмутазы (СОД), каталазы и уровню α-токоферола (α-ТФ). Молекулярно-генетическое исследование проводилось по методике PCR in real time, а для анализа полиморфного ДНК-локуса использовали унифицированную тест-системуTaqManMutationDetectionAssaysLifeTechnologies (США). Результаты. В период заболевания 5–10 лет выявлено достоверное увеличение уровня ДК и МДА среди пациентов с генотипом Pro12Ala на 34,9 и 34,7 % по сравнению с носителями Pro12Pro (р=0,01). Наличие Pro12Pro обусловливало уменьшение активности каталазы в период заболевания 5–10 лет на 75 % (р=0,001), у тех, кто болеет более 10 лет, – в 2,04 раза (р=0,01), что не отличается от контрольного уровня (F=1,19; р=0,600), а в случае Pro12Ala этот показатель был в 2 раза выше. Выводы. Полиморфизм Pro12Ala (rs1801282) гена PPARG обусловливает развитие окислительного стресса в период заболевания СД 2 типа 5–10 лет, а генотип Pro12Pro – недостаточность ферментативного каталазного звена антиоксидантной системы у больных, страдающих более 5 лет. Aim – to study the impact of polymorphic marker rs1801282 of gene PPARG on the formation of oxidative stress in terms of LPO and AOS in patients with type 2 diabetes depending on the duration of the disease. Materials and methods. The study was conducted involving 138 patients, 88 of whom were patients with type 2 diabetes and the control group consisted of 50 people. Patients were divided into three groups according to disease duration: 5 years, 5–10 years and more than 10 years. LPO activity was assessed in terms of diene conjugates (DC) and malonic dialdehyde (MDA) and AOC status – the activity of superoxide dismutase (SOD), catalase and the level of α-tocopherol (α-TF). Molecular genetic studies were conducted by the method of PCR in real time, and to analyze polymorphic DNA loci a standardized test system TaqMan Mutation Detection Assays Life Technologies (USA) was used. Results. During 5–10 years disease levels of DC and MDA in patients with Pro12Ala genotype were increased by 34.9 % and 34.7 %, as compared to Pro12Pro (p=0.01). Availability of Pro12Pro stipulated the reduction of catalase activity during 5–10 years disease by 75 % (p=0.001), and for those, who are ill for more than 10 years by 2.04 times (p=0.01), which is not different from the reference level (F=1.19; p=0.600), but in the case of Pro12Ala, this figure was 2 times higher. Conclusions. Pro12Ala polymorphism (rs1801282) of PPARG gene causes the development of oxidative stress in type 2 diabetes with 5–10 years durations, and genotype Pro12Pro – lack of the catalase enzyme level of antioxidant system in patients with durations of disease more than 5 years.