Serrated polyps as precursor lesions of colorectal cancer: current status and future directions. Mini-review

Abstract

Early diagnosis of colorectal cancer (CRC) is a very urgent problem, since this disease has second place among women and the third one among men in the structure of cancer pathology. According to recent data, CRC should be considered as a heterogeneous multifactorial family of diseases with different variants. Serrated polyps of the colon are obligate precancerous condition, which can transform into cancer due to genetic aberrations. Serrated polyps are a heterogeneous group of formations with different ways of appearance and potential malignancy. They are divided into major subtypes: hyperplastic polyps, sessile serrated adenoma/polyp and traditional serrated adenoma. The purpose of the study was the analysis of current data about mechanisms of formation and malignization of serrated colonic polyps. The relationship between the localization of serrated polyps and their morphology was identifi ed. Polyps located in the proximal colon are characterized by a more expressed degree of serration in the basal segment of crypts compared with polyps located in the distal part of the colon. The difference between the proximal and distal localization was confi rmed by molecular genetic testing: the majority of proximal serrated polyps develops after BRAF mutations, and the majority of polyps with distal localization develops after a KRAS mutation. It is known that a key role in the excessive proliferation and inhibition of apoptosis in the process of malignant transformation of serrated polyps is provided by the combination of different types of genome damage, both genetic and epigenetic. Molecular changes are already present in the early stages of cell dysplasia in serrated colon polyps, and their nature determines the malignant potential. Conclusions. A thorough study of the molecular mechanisms of progression along the serrated pathway and transformation of serrated polyps in the CRC opens up prospects for the development of guidelines for patient management in order to prevent the development of serrated pathway cancers. Своєчасна діагностика раннього раку товстої кишки є вкрай актуальним питанням сучасності, оскільки це захворювання посідає друге місце серед жінок і третє серед чоловіків у структурі онкологічної патології. Згідно з результатами останніх досліджень, рак товстої кишки слід розглядати як гетерогенну, мультифактор-зумовлену групу захворювань із різними варіан- тами перебігу. Зубчасті поліпи товстої кишки є облігатним передраковим станом. У зв’язку з цим у світі активно вивчаються молекулярно-генетичні та імуноморфологічні аспекти їхнього злоякісного потенціалу. Сьогодні дослідники визнають: зубчасті поліпи товстої кишки можуть малігнізуватися шляхом послідовної трансформації, що зумовлена генетичними абераціями. Мета роботи – аналіз сучасних даних щодо механізмів формування та малігнізації зубчастих поліпів товстої кишки. Зубчасті поліпи є гетерогенною групою утворень, що мають різні шляхи розвитку та злоякісний потенціал. Згідно з останньою класифікацією ВООЗ, їх поділяють на основні підтипи: гіперпластичний поліп, сидяча зубчаста аденома/поліп і традиційна зубчаста аденома, хоча натепер тривають дискусії щодо їхніх діагностичних критеріїв і злоякісного потенціалу кожного з цих підтипів. Виявлений зв’язок між локалізацією зубчастого поліпа та його морфологією. Гіперпластичні поліпи, що розташовані у проксимальній товстій кишці, характеризуються більш вираженим ступенем зубчастості в базальному сегменті крипт, ніж поліпи, котрі розташовані в дистальних відділах. Різниця між проксимальною та дистальною локалізацією також доведена за допомогою молекулярно-генетичного дослідження: більшість проксимальних зубчастих поліпів з’являються після BRAF мутації, а більшість поліпів дистальної локалізації розвиваються після мутації KRAS. Відомо, що провідна роль у запуску надлишкової проліферації та пригноблення апоптозу у процесі злоякісного переродження зубчастих поліпів забезпечується комбінацією різних типів пошкодження геному як унаслідок порушення транскрипції генів, так і епігенетичних альтерацій. Молекулярні зміни наявні вже на ранній стадії клітинної дисплазії в зубчастих поліпах товстої кишки, а їх характер зумовлює їхній злоякісний потенціал. Висновки. Детальне вивчення «зубчастого шляху» злоякісної трансформації поліпів товстої кишки в рак забезпечує майбутні перспективи щодо розробки стандартів із діагностики раннього раку товстої кишки та оцінювання його інвазивних властивостей. Своевременная диагностика раннего рака толстой кишки является крайне актуальной проблемой, так как данное заболевание занимает второе место среди женщин и третье среди мужчин в структуре онкологической патологии. Согласно последним данным, рак толстой кишки следует рассматривать в качестве гетерогенного, мультифактор-опосредованного семейства заболеваний с различными вариантами течения. Зубчатые полипы толстой кишки являются облигатным предраковым состоянием. В связи с этим в мире активно изучаются молекулярно-генетические и иммуноморфологические аспекты их злокачественного потенциала. В настоящее время большинство исследователей признают, что зубчатые полипы толстой кишки путём последовательной трансформации, обусловленной генетическими аберрациями, могут трансформироваться в рак. Цель работы – проведение анализа современных данных о механизмах формирования и малигнизации зубчатых полипов толстой кишки. Зубчатые полипы представляют собой гетерогенную группу образований, отличных друг от друга, имеющих различные пути возникновения и потенциал озлокачествления. Согласно последней классификации ВОЗ, их разделяют на основные подтипы: гиперпластический полип, сидячая зубчатая аденома/полип и традиционная зубчатая аденома, хотя в настоящее время продолжается дискуссия относительно диагностических критериев и злокачественного потенциала каждого из этих подтипов. Была выявлена связь между локализацией зубчатого полипа и его морфологией. Гиперпластические полипы, расположенные в проксимальной толстой кишке, характеризуются более выраженной степенью зубчатости в базальном сегменте крипт, чем полипы, расположенные в дистальных отделах. Различие между проксимальной и дистальной локализацией также подтверждено с помощью молекулярно-генетического исследования: большинство проксимальных зубчатых полипов развивается после BRAF мутации, а большинство полипов дистальной локализации развивается после мутации KRAS. Известно, что ключевая роль в запуске избыточной пролиферации и угнетения апоптоза в процессе злокачественного перерождения зубчатых полипов обеспечивается комбинацией различных типов повреждения генома как вследствие нарушения транскрипции генов, так и эпигенетических альтераций. Молекулярные изменения присутствуют уже на ранней стадии клеточной дисплазии в зубчатых полипах толстой кишки, а их характер предопределяет их злокачественный потенциал. Выводы. Детальное изучение «зубчатого пути» злокачественной трансформации полипов толстой кишки в рак открывает перспективы по разработке стандартов по диагностике раннего рака толстой кишки и оценке его инвазивных свойств.