Optimized approach to surgical treatment of wound surfaces

Abstract

Treatment of traumatic defects and chronic venous ulcers is one of the persistent problems of medical science. Objective. To improve outcomes of patients with wounds, traumatic, functional and aesthetic defects by developing a comprehensive program of surgery to restore form and functions of the body. Materials and methods. We have operated on 179 patients with wound defects of various etiology in the clinic. Depending on the cause of wound defect, the patients were divided into groups: trophic ulcers of vascular etiology – 75 patients, post-traumatic (mechanical) wound defects – 42 patients, postishemic wound defects (compartment syndrome) – 12 patients, neurotrophic ulcers – 15 patients, consequences of purulent – infl ammatory diseases – 35 patients. We consider the ultrasound duplex scanning with color mapping as the primary diagnostic criterion in choosing patients’ treatment tactics. Results. In the patients’ group with trophic ulcers of vascular etiology the fi rst stage of treatment was sanation of trophic defect with the mandatory appointment of specifi c antibacterial therapy, in 58 patients autodermoplasty with the split, perforated fl ap was performed, in 4 patients it was carried out with single-step alofi broblasts’ transplantation, 17 patients were performed transplantation of full layer skin grafts. In patients with wounds after injury cellulocutaneous and musculocutaneous fl aps on the vascular pedicle, plasty with local tissues and split seed grafting autodermoplasty were used. In compartment syndrome secondary sutures were imposed and autodermoplasty with split seed grafting was performed. In neurotrophic ulcers of vertebral localization and in the geater tochanters’ area plasty with one or two V – like musculocutaneous rotation fl aps, cellulocutaneous double lobe pedicle fl ap was used. In patients with consequences of purulent – infl ammatory complications autodermoplasty with split seed grafting and rotation cellulocutaneous fl aps on the axial blood supply were performed. Conclusion. The choice of surgical treatment in patients with wound defects of trunk and extremities is determined by anatomic functional and hemodynamic features of the damaged area and the results of surgical correction of wound surfaces depend on a technically perfect surgery and adequate antibacterial therapy. Лікування ранових дефектів і хронічних трофічних виразок залишається однією з постійних проблем медичної науки. Мета роботи – поліпшити результати лікування хворих із ранами, рановими, функціональними та естетичними дефектами шляхом розробки комплексної програми хірургічного лікування для відновлення форми та функції частин тіла. Матеріали та методи. У клініці були прооперовані 179 пацієнтів із рановими дефектами різноманітної етіології. Залежно від причини виникнення ранового дефекту пацієнтів поділили на групи: трофічні виразки судинної етіології – 75 хворих, посттравматичні (механічні) ранові дефекти – 42, постішемічні ранові дефекти (компартмент синдром) – 12, нейротрофічні виразки – 15, наслідки гнійно-запальних захворювань – 35 осіб. Провідним діагностичним критерієм у виборі тактики ведення пацієнтів вважаємо ультразвукове дуплексне сканування з кольоровим картуванням. Результати. У групі хворих із трофічними виразками судинної етіології першим етапом лікування була санація трофічного дефекту з обов’язковим призначенням специфічної антибактеріальної терапії, у 58 хворих здійснена аутодермопластика розщепленим, перфорованим клаптем, з одномоментною трансплантацією алофібробластів у 4 хворих, 17 особам виконали пересадку повношарових шкірних клаптів. У хворих із ранами після травми використовували шкірно-жирові та шкірно-м’язовіклаптіна судинній ніжці, пластику місцевими тканинами та аутодермопластику розщепленим шкіряним клаптем. При компартмент синдромі накладали вторинні шви та виконували аутодермопластику розщепленим шкіряним клаптем. При нейротрофічних виразках хребцевої локалізації та в ділянці великих вертелів використовували пластику одним чи двома V-подібними шкірно-м’язовими ротаційними клаптями, шкірно-жировим дводольним клаптем на ніжці. У хворих із наслідками гнійно-запальних ускладнень виконували аутодермопластику розщепленим шкіряним клаптем і ротаційні шкірно-жирові клапті на осьовому кровопостачанні. Висновки. Вибір хірургічної тактики у хворих із рановими дефектами тулуба та кінцівок визначається анатомо-функціональними та гемодинамічними особливостями ділянки пошкодження, а результати хірургічної корекції ранових поверхонь залежать від технічно досконалого оперативного втручання та адекватної антибактеріальної терапії.