Ефективність лікування ВІЛ/СНІД-асоційованого вперше діагностованого туберкульозу легень із застосуванням апротиніну, глутоксиму та лазеротерапії

Abstract

Мета роботи — визначити ефективність лікування хворих з уперше діагностованим ВІЛ/СНІД- асоційованим туберкульозом легень, яким додатково призначали патогенетичну терапію із уведенням препаратів апротиніну, глутоксиму та лазеротерапію. Матеріали та методи. До 1-ї групи ввійшли 14 пацієнтів з ВІЛ/СНІД-асоційованим уперше діагностованим туберкульозом легень, які отримували додаткову патогенетичну терапію (ДПТ) із застосуванням апротиніну (у разі синдрому системної запальної відповіді, кількості СП4+-клітин до 200 і поширеного процесу, поліорганної дисфункції, чотирьох лабораторних критеріїв прогресування ко-інфекції), глутоксиму, низькоінтенсивного лазерного опромінення. До 2-ї групи ввійшли 18 хворих із ко-інфекцією, які отримували антиретровірусну терапію (APT), але без ДПТ. До 3-ї групи ввійшли 15 хворих з ко-інфекцією туберкульоз/ВІЛ/СНІД, які не отримували ні APT, ні ДПТ. Результати та обговорення. У хворих 1-ї групи симптоми інтоксикації зникли в середньому через 1,3 міс, у хворих 2-ї вони трималися в 1,8 разу, а у пацієнтів 3-ї — у 3,16 разу довше. Терміни зникнення респіраторних симптомів і симптомів інтоксикації збігалися. Летальних випадків серед пацієнтів, які отримували ДПТ, не помічено. Бактеріовиділення швидше припинялося у пацієнтів 1-ї групи. Деструкції у легенях швидше загоїлися у хворих, які отримували ДПТ, порівняно із пацієнтами, яким призначали APT. Висновки. У хворих, які отримували додаткову патогенетичну терапію, швидше зникали симптоми інтоксикації та респіраторні вияви хвороби, частіше припинялося бактеріовиділення порівняно із пацієнтами, яким її не призначали. Деструкції у легенях швидше загоювалися порівняно із пацієнтами, які отримували APT, а туберкульозні зміни розсмоктувалися у більшої кількості хворих порівняно із пацієнтами, які не отримували додаткову патогенетичну терапію. Цель работы — определить эффективность лечения больных с впервые диагностированным ВИЧ/СПИД-ассоциированным туберкулезом легких, которым дополнительно назначали патогене¬тическое лечение с включением препаратов апротинина, глутоксима и лазеротерапию. Материалы и методы. В 1-ю группу вошли 14 пациентов с ВИЧ/СПИД-ассоциированным впервые диагностированным туберкулезом легких, которые получали дополнительно патогенетическую терапию (ДПТ) с использованием апротинина (при синдроме системного воспалительного ответа, количестве СИ4+-клеток менее 200 и распространенном процессе, полиорганной дисфунк¬ции, четырех лабораторных критериев прогрессирования ко-инфекции), глутоксима, низкоинтен¬сивного лазерного облучения. В состав 2-й группы вошли 18 больных с ко-инфекцией, которые получали антиретровирусную терапию (APT), но без ДПТ. В 3-ю группу вошли 15 больных с ко-инфекцией туберкулез/ВИЧ/СПИД, которые не получали ни APT, ни ДПТ. Результаты и обсуждение. У больных 1-й группы симптомы интоксикации исчезли в среднем через 1,3 мес, у больных 2-й они оставались в 1,8 раза, а у пациентов 3-й — в 3,16 раза дольше. Сроки исчезновения респираторных симптомов и симптомов интоксикации совпадали. Летальных случаев среди пациентов, которые получали ДПТ, не было. Прекращение бактериовыделения скорее наступало у пациентов 1-й группы. Деструкции в легких скорее заживали у больных, которые получали ДПТ, в сравнении с пациентами, которым назначали APT. Выводы. У больных, которые получали дополнительно патогенетическую терапию, скорее исчезали симптомы интоксикации и респираторные проявления болезни, скорее прекращалось бактерио- выделение в сравнении с пациентами, которые ее не получали. Деструкции в легких скорее заживали в сравнении с пациентами, которые получали APT, и туберкулезные изменения рассасывались в большем количестве случаев в сравнении с больными, которые не получали дополнительно патогенетическую терапию. Objective — to determine the effectiveness of treatment of patients with newly diagnosed HIV/AIDS associated tuberculosis, who received additional pathogenetic therapy with the inclusion of aprotininum, glutoximand and laser herapy. Materials and methods. The 1st group included 14 patients with HIV/AIDS-associated newly diagnosed pulmonary tuberculosis who received additional pathogenic therapy (APT) using aprotininum (in cases with a systemic inflammatory response syndrome, the number of CD4+ cells less than 200 and diffused pulmonary lesions, multiple organ dysfunction, the presence of 4 and more laboratory criteria for progression of co-infection), glutoxim, low-level laser therapy. The 2nd group included 18 patients with co-infection who received ART but didn’t receive APT. The 3rd group included 15 patients with co-infection TB/HIV/AIDS who didn’t receive neither ART nor APT. esults and discussion. The intoxication symptoms disappeared over 1.3 months in the 1st group, among patients in the 2nd group they were present for 1.8 times longer, and in the 3rd group of patients — 3.16 times longer. Terms for both respiratory and intoxication symptoms subsidence were equal. Lethal cases among patients who received APT were not observed. The smear conversion was determined earlier in the 1st group. Destructions in the lungs healed faster in patients treated with APT in comparison to the patients receiving ART. Conclusions. The intoxication symptoms, respiratory manifestations of the disease disappeared and the smear conversion occured faster in patients who received additional pathogenetic therapy in comparison to the patients who did not receive it. Destructions in the lungs after treatement with additional pathogenetic therapy healed faster in comparison with patients receiving ART. Resorption of infiltrative tuberculosis changes in the lungs occurred in the majority of cases of the 1st group in comparison to the patients who did not receive additional pathogenetic therapy.