Компаративный анализ показателей социальной дезадаптации и критичности у пациентов с шизоаффективным расстройством и параноидной шизофренией как компонентов патоперсонологических трансформаций

Abstract

Цель работы – провести сравнительный анализ патоперсонологических трансформаций, типов отношения к болезни и адаптивности у пациентов, страдающих шизофренией и ШАР. Материалы и методы. На базе областной клинической психиатрической больницы (г. Запорожье, Украина) обследовали 76 пациентов с установленным диагнозом шизоаффективное расстройство и 96 пациентов с установленным диагнозом параноидная шизофрения, эпизодический тип течения, у которых структура болезненных эпизодов отличалась выраженным аффективным компонентом. Обязательным критерием включения в выборку для обеих групп было состояние клинической ремиссии с редукцией психотической симптоматики. Основные методы исследования: катамнестический, клинико-психопатологический, психодиагностический (методики MMPI и ЛОБИ), а также медико-статистический анализ. Результаты. Полученные результаты позволили установить негативное влияние обоих заболеваний на уровень психосоциальной адаптации по различным векторам (интерпсихический – для ШАР, интрапсихический – для шизофрении), а также указать на специфические персонологические характеристики исследуемых контингентов. Преобладание аутизации личности среди пациентов, страдающих шизофренией, сочеталось с тревожно-невротическими чертами, определяющими ведущий механизм бредообразования, тогда как импульсивность и психопатизация, доминирующие в личностном профиле пациентов с ШАР, соответствовали аффективному радикалу, ассоциированному с контекстом бредовых переживаний. Выводы. Установление специфических патоперсонологических трансформаций при шизофрении и ШАР способствует повышению точности дифференциальной диагностики, приводя к повышению эффективности осуществляемых лечебно-реабилитационных мероприятий. Мета роботи – порівняльний аналіз патоперсонологічних трансформацій, типів ставлення до хвороби та адаптивності пацієнтів, які страждають на шизофренію та ШАР. Матеріали та методи. На базі обласної клінічної психіатричної лікарні (м. Запоріжжя) обстежили 76 пацієнтів із встановленим діагнозом шизоафективний розлад і 96 пацієнтів із встановленим діагнозом параноїдна шизофренія, епізодичний тип перебігу, в яких структура епізодів хвороби відрізнялася вираженим афективним компонентом. Обов’язковим критерієм включення до вибірки для обох груп був стан клінічної ремісії з редукцією психотичної симптоматики. Основні методи дослідження: катамнестичний, клініко-психопатологічний, психодіагностичний (методики MMPI та ООБІ), а також медико-статистичний аналіз. Результати. Результати дали можливість виявити негативний вплив обох захворювань на рівень психосоціальної адаптації за різними векторами (інтерпсихічної – для ШАР, інтрапсихічної – для шизофренії), а також вказали на специфічні персонологічні характеристики досліджуваних контингентів. Переважання аутизації особистості серед пацієнтів, котрі страждають на шизофренію, поєднувалось із тривожно-невротичними рисами, які визначають провідний механізмутворення маячних ідей, а імпульсивність і психопатізація, що домінують в особистісному профілі пацієнтів із ШАР, відповідали виразності афективного радикала, асоційованого з контекстом маячних переживань. Висновки. Виявлення специфічних патоперсонологічних трансформацій при шизофренії та ШАР сприяє підвищенню точності диференційної діагностики, призводячи до підвищення ефективності лікувально-реабілітаційних заходів. The aim – to carry out a comparative analysis of pathopersonological transformations, types of attitude to the disease and adaptability of patients with schizophrenia and SAD. Contingents and methods. On the basis of the Regional Clinical Psychiatric Hospital (Zaporizhzhia, Ukraine) there were examined 76 patients with an diagnosis of “schizoaffective disorder” and 96 patients with an established diagnosis of “paranoid schizophrenia, episodic type of course”, both with pronounced affective component in the structure of exacerbation episodes. Inclusion criterion in the sample for both groups was the state of clinical remission with reduction of psychotic symptoms. The main methods of investigation were catamnestic, clinical, psychopathological, psychodiagnostic (MMPI and PQBI techniques), as well as medical and statistical analysis. Results. The obtained results revealed a negative effect of both diseases on the level of psychosocial adaptation in various vectors (interpsychic for SAD and intrapsychic for schizophrenia), and also indicated the specific personological characteristics of the studied contingents. The prevalence of personality autization among patients with schizophrenia combined with anxious and neurotic features, which define the leading mechanism of delusion formation, while impulsivity and psychopathyzation, which dominate the personality profile of patients with SAD, corresponded to the affective radical associated with the context of delusional-like experiences. Conclusions. Detection of specific pathopersonological transformations contributes to the differential diagnosis of schizophrenia and SAD accuracy, thereby resulting in greater efficiency and purposefulness of therapeutic and rehabilitation measures.