Современные взгляды на лечение болезни Кушинга

Abstract

Цель работы – на основании данных клинической картины, эффективности предыдущего лечения подобрать оптимальный метод терапии у пациентов с болезнью Кушинга. Материалы и методы. Болезнь Кушинга (БК) – тяжелое заболевание эндокринной системы, которое обусловлено наличием кортикотропиномы или эктопической АКТГ-продуцирующей аденомы. Учитывая локализацию процесса в структурах центральной нервной системы, проведение радикального лечения является сложной задачей. Возможны рецидивы заболевания после хирургического лечения. Применение фармакологических препаратов не может привести к устранению причины в виде опухоли, однако эффективно в качестве профилактики тяжелых системных осложнений. В обзоре приведены методы радикального и консервативного лечения БК в зависимости от тяжести состояния пациентов, размеров опухолевого образования, гормонального фона организма, а также наличия сопутствующей патологии. Охарактеризованы все используемые в настоящее время фармакологические препараты. Показаны преимущества пасиреотида в селективной блокаде соматостатиновых рецепторов у пациентов с БК. Выводы. Лечение БК представляет собой сложную проблему, решение которой зависит от ряда факторов (тяжесть состояния, размеры опухоли, уровень гормонов в крови, наличие сопутствующей патологии и др.). В настоящее время доступно несколько подходов к лечению: от консервативного с использованием современных достаточно эффективных препаратов до радикального хирургического, когда есть необходимость удаления опухолевого образования. Наиболее эффективным препаратом для консервативной терапии БК является пасиреотид, который позволяет достичь клинико-лабораторной ремиссии и уменьшения размеров опухолевого образования. Мета роботи – на підставі даних клінічної картини, ефективності попереднього лікування підібрати оптимальний метод терапії пацієнтів із хворобою Кушинга. Матеріали та методи. Хвороба Кушинга (ХК) є важким захворюванням ендокринної системи, що зумовлене наявністю кортикотропіноми або ектопічної АКТГ-продукуючої аденоми. Враховуючи локалізацію процесу у структурах центральної нервової системи, здійснення радикального лікування є складним завданням. Можливі рецидиви захворювання після хірургічного лікування. Застосування фармакологічних препаратів не може призвести до усунення причини у вигляді пухлини, однак ефективне як профілактика важких системних ускладнень. В огляді наведені методи радикального, консервативного лікування ХК залежно від тяжкості стану пацієнтів, розмірів пухлинного утворення, гормонального фону організму, а також наявності супутньої патології. Охарактеризовані фармакологічні препарати, котрі нині використовують. Показані переваги пасиреотида в селективній блокаді соматостатинових рецепторів в осіб із ХК. Висновки. Лікування ХК — складна проблема, розв’язання якої залежить від низки чинників (тяжкість стану, розміри пухлини, рівень гормонів у крові, наявність супутньої патології тощо). Нині доступні декілька підходів до лікування: від консервативного з використанням сучасних доволі ефективних препаратів до радикального хірургічного, коли є необхідність видалення пухлинного утворення. Найбільш ефективним препаратом для консервативного лікування ХК є пасиреотид, що дає можливість досягти клініко-лабораторної ремісії та зменшення розмірів пухлини. The aim. To choose the most optimal method of Cushing’s disease (CD) therapy based on the clinical picture and the previous treatment efficacy. Materials and methods. CD is a serious endocrine system disease caused by corticotropinoma or ectopic ACTH-producing adenoma. Taking into account the process localization in the central nervous system structures, the radical treatment is challenging. In addition, recurrence of the disease after surgical treatment is possible. The use of pharmacological drugs can not lead to the cause elimination in a form of tumor; however it is effective in preventing serious systemic complications. The review presents methods of radical and conservative CD treatment depending on the patient’s condition severity, the size of tumor, the endocrine profile of organism and the presence of comorbidities. All currently used pharmacological agents have been characterized. The advantages of pasireotide in the selective blockade of somatostatin receptors in patients with CD have been shown. Conclusions. Treatment of CD is a complex problem, the solution of which depends on a number of factors (the condition severity, the size of tumor, the blood hormone levels, the presence of comorbidities, etc.). Several approaches to CD treatment are currently available – from conservative ones using modern quite effective drugs to radical surgical ones, when there is a need to excise a tumor. The most effective drug for conservative CD therapy is pasireotide, which allows achieving clinical and laboratory remission and tumor size reduction.