Dynamics of α-D-mannose carbohydrate-binding sites distribution in rats’ pancreatic structures during the morpho-functional formation

Abstract

Recently, the pathology of pancreas in children is observed more frequently. Precursors of inflammation development in pancreas are dysfunctional disorders, which include conditions accompanied by changes in pancreatic secretion in the absence of morphological abnormalities. The pancreas is especially sensitive to irritants in the antenatal period of development and during its morpho-functional formation. Placental function insufficiency and prenatal effects of various pathogens on the fetus can cause abnormalities of morphogenesis. The above determines the relevance of the study, which allows ascertaining the features of the fetus pancreas formation in conditions of antigenic nature substances action. The aim – to study the dynamics of α-D-Mannose carbohydrate-binding sites distribution in rats’ pancreatic structures during the morpho-functional formation, using lectin histochemistry analysis. Materials and мethods. Research was conducted on pancreases of white laboratory rats from the day of birth to ninety days of postnatal development. The experimental group of rats was injected intrafetal with an antigenic solution subcutaneously in the interscapular region. Detection of carbohydrate residues of α-D-Mannose was carried out by lens culinaris agglutinin (LCA), which conjugated with horseradish peroxidase. Results. Antigenic action in the antenatal period results to decrease in density of α-D-Mannose residues in pancreatic structures from the first to the third day of postnatal life. From the seventh day and until the fourteenth day the density of LCA receptors in experimental group has increased. From the twenty first until ninetieth days of life the distribution of carbohydrate receptors to LCA in the experimental group was not differ from the control and intact group. Conclusions. The increase in density of carbohydrate residues of α-D-Mannose in pancreatic structures in early postnatal period is the sign of immaturity, which may have the direct effect on secretory activity of organ. Останнім часом частіше виявляється патологія підшлункової залози у дітей. Розвитку запальних процесів у підшлунковій залозі у дітей передують дисфункціональні розлади, що супроводжуються змінами секреції, за відсутності морфологічних відхилень. Підшлункова залоза особливо чутлива до подразників у період антенатального розвитку та в період її морфофункціонального становлення. Порушення функції плаценти та внутрішньоутробна дія на плід збудників різної природи, особливо вірусної, можуть бути причиною відхилень морфогенезу органів після народження. Вищевикладене визначає актуальність дослідження, що дає можливість встановити особливості формування підшлункової залози новонароджених за умов дії на плід речовин антигенної природи. Мета роботи – встановити динаміку розподілу вуглеводних детермінант α-D-манози у структурах підшлункової залози щурів у період морфофункціонального становлення з 1 до 90 доби після народження. Матеріали та методи. Дослідження здійснили на підшлункових залозах білих лабораторних щурів від моменту народження до дев’яностої доби постнатального розвитку. Експериментальній групі щурів на 18 добу антенатального розвитку внутрішньоплідно підшкірно в міжлопаткову ділянку введено розчин антигена. Виявлення вуглеводних залишків α-D-манози проводили за допомогою лектингістохімічної реакції із застосуванням лектину сочевиці (LCA), що кон’югований із пероксидазою хрону. Результати. Антигенна дія в антенатальному періоді призводить до зменшення кількості залишків α-D-манози у структурах підшлункової залози з першої до третьої доби життя. З сьомої по чотирнадцяту добу спостереження кількість рецепторів до лектину сочевиці в експериментальних групах тварин збільшена. З двадцять першої по дев’яносту добу життя кількість рецепторів до лектину сочевиці в експериментальних групах не відрізняється від інтактної та контрольної груп. Висновки. Зниження в ранньому післянатальному періоді щільності вуглеводних залишків α-D-манози у структурах підшлункової залози є ознакою їхньої незрілості, що може надалі мати безпосередній вплив на секреторну активність органа. Наряду с заболеваемостью взрослых, в последнее время чаще отмечается патология поджелудочной железы у детей. Развитию воспалительных процессов в поджелудочной железе у детей предшествуют дисфункциональные расстройства, к которым относятся состояния, сопровождающиеся изменениями панкреатической секреции, при отсутствии морфологических отклонений. Поджелудочная железа, имея высокую уязвимость к действию различных факторов, особенно чувствительна к раздражителям в период морфофункционального становления. Нарушение функции плаценты и внутриутробное действие на плод возбудителей различной природы могут быть причиной отклонений морфогенеза органов. Вышеизложенное определяет актуальность исследования, что позволит установить особенности формирования поджелудочной железы в условиях воздействия на плод веществ антигенной природы. Цель работы – установить динамику распределения углеводных детерминант α-D-маннозы в структурах поджелудочной железы крыс в период морфофункционального становления с помощью лектингистохимического анализа. Материалы и методы. Исследования проводились на поджелудочных железах белых лабораторных крыс от момента рождения до девяностых суток постнатального развития. Экспериментальной группе крыс на 18 сутки антенатального развития внутриутробно подкожно в межлопаточную область вводился раствор антигена. Выявление углеводных остатков α D-маннозы проводили с помощью лектингистохимической реакции с применением лектина чечевицы (LCA), обработанной пероксидазой хрена. Результаты. Интенсивность отложения бензидиновой метки оценивали полуколичественно. Антигенное действие в антенатальном периоде приводит к уменьшению количества остатков α-D-маннозы в структурах поджелудочной железы с первых по третьи сутки жизни. С седьмых по четырнадцатые сутки наблюдения количество рецепторов к лектину чечевицы в экспериментальных группах животных увеличено. С двадцать первых по девяностые сутки жизни количество рецепторов к лектину чечевицы в экспериментальных группах не отличалось от таковых в интактной и контрольной группах. Выводы. Увеличение в раннем постнатальном периоде плотности углеводных остатков α-D-маннозы в структурах поджелудочной железы является признаком их незрелости, что может иметь непосредственное влияние в дальнейшем на секреторную активность органа.