Морфологічні особливості великого дуоденального сосочка у хворих на холелітіаз

Abstract

Чимала поширеність патології великого дуоденального сосочка у хворих на жовчнокам’яну хворобу, труднощі діагностики та лікування зумовлюють актуальність дослідження. Мета роботи – вивчити морфологічні особливості великого дуоденального сосочка у хворих на холелітіаз. Матеріали та методи. Під час автопсій виконали забір фрагментів великого дуоденального сосочка від 30 померлих. Основну групу становили автопсійні зразки (n = 15) від померлих, які мали камені в жовчному міхурі за умов відсутності ознак запалення стінок міхура та жовчовивідних шляхів. До контрольної групи залучили зразки біоматеріалу (n = 15) від померлих, які не мали каменів та ознак запалення біліарної системи. Для дослідження вираженості стромального компо¬нента використовували забарвлення трихромом за Масоном і за методом ван Гізона. Світлову мікроскопію здійснили за допомогою світлового мікроскопа Axioplan 2 («Carl Zeiss», ФРН) із використанням об’єктивів ×10, ×20, ×40, ×100 та окуляра ×10. Для кількісного оцінювання вираженості склеротичних змін виконали морфометричне дослідження препаратів, що забарвлені пікрофуксином за ван Гізоном. Площу стромального компонента обчислювали в отриманих зображеннях у 5 полях зору при збільшенні ×200 за допомогою медичної програми аналізу та опрацювання цифрових зображень ImageJ, котра ініційована W. Rasband (1997–2012). Площа експресії являла собою відсоткове співвідношення кількості пікселів цифрового зображення зон експресії сполучнотканинного компонента та загальної кількості пікселів у зображенні. Результати. Кількісний аналіз вираженості склеротичних змін у перидуктальній тканині в обох досліджуваних групах показав, що в контрольних спостереженнях площа експресії сполучнотканинного компонента становила 18,84 ± 3,14 %, а в основній групі (у випадках жовчнокам’яної хвороби) – 78,06 ± 15,12 % (р = 0,0031). Висновки. У хворих на жовчнокам’яну хворобу спостерігаються наслідки мікротравмування слизової оболонки загальної жовчної протоки та великого дуоденального сосочка, порушується характерна впорядкованість епітеліального висти¬лання, виявляються виражені дистрофічні зміни та десквамація епітелію у просвіт протоки, яка, своєю чергою, значно деформувалася на певних ділянках розростанням перифокальної сполучної тканини. Кількісний аналіз вираженості склеротичних змін у перидуктальній тканині виявив значне переважання площі експресії сполучнотканинного компонен¬та у хворих на жовчнокам’яну хворобу (78,06 ± 15,12 %) порівняно з контрольними спостереженнями (18,84 ± 3,14 %), (р = 0,0031). У разі тривалого перебігу жовчнокам’яної хвороби у перидуктальному просторі реєструвалася виражена колагенізація перидуктального простору з наявністю грубоволокнистої сполучної тканини та практично повною відсут¬ністю гладеньком’язового компонента. Большая распространенность патологии большого дуоденального сосочка у больных с желчнокаменной болезнью, трудности диагностики и лечения обусловливают актуальность исследования. Цель работы – изучить морфологические особенности большого дуоденального сосочка у больных холелитиазом. Материалы и методы. Во время аутопсий выполнен забор фрагментов большого дуоденального сосочка от 30 умер¬ших. Основную группу составили аутопсийные образцы (n = 15) от умерших, которые имели камни в желчном пузыре при отсутствии признаков воспаления стенок пузыря и желчевыводящих путей. Контрольную группу составили образцы биоматериала (n = 15) от умерших, которые не имели камней и признаков воспаления билиарной системы. Для исследо¬вания выраженности стромального компонента использовались окраска трихромом по Масону и по методу ван Гизона. Световая микроскопия проводилась при помощи светового микроскопа Axioplan 2 («Carl Zeiss», ФРГ) с использованием объективов ×10, ×20, ×40, ×100 и окуляра ×10. Для количественной оценки выраженности склеротических изменений про¬вели морфометрические исследования препаратов, окрашенных пикрофуксином по ван Гизону. Площадь стромального компонента вычислялась в полученных изображениях в 5 полях зрения при увеличении ×200 с помощью медицинской программы анализа и обработки цифровых изображений ImageJ, инициированной W. Rasband (1997–2012). Площадь экспрессии представляла собой процентное соотношение количества пикселей цифрового изображения зон экспрессии соединительнотканного компонента и общего количества пикселей в изображении. Результаты. Количественный анализ выраженности склеротических изменений в перидуктальной ткани в обеих ис¬следуемых группах показал, что в контрольных наблюдениях площадь экспрессии соединительнотканного компонента составляла 18,84 ± 3,14 %, а в основной группе (случаи желчнокаменной болезни) – 78,06 ± 15,12 % (р = 0,0031). Выводы. У больных желчнокаменной болезнью наблюдаются последствия микротравмирования слизистой оболочки общего желчного протока и большого дуоденального сосочка, нарушается характерная упорядоченность эпителиальной выстилки, выявляются выраженные дистрофические изменения и десквамация эпителия в просвет протока, которая, в свою очередь, значительно деформировалась на определенных участках разрастанием перифокальной соединитель¬ной ткани. Количественный анализ выраженности склеротических изменений в перидуктальной ткани выявил значи¬тельное преобладание площади экспрессии соединительнотканного компонента у больных желчнокаменной болезнью (78,06 ± 15,12 %) по сравнению с контрольными наблюдениями – 18,84 ± 3,14 % (р = 0,0031). В случае длительного течения желчнокаменной болезни в перидуктальном пространстве регистрировалась выраженная коллагенизация с наличием грубоволокнистой соединительной ткани и практически полным отсутствием гладкомышечного компонента. Morphological features of the major duodenal papilla in patients with cholelithiasis V. M. Klimenko, D. V. Syvolap, S. I. Tertyshniy The high prevalence of the pathology of major duodenal papilla in patients with gallstone disease, the difficulties of diagnosis and treatment determine the relevance of the study. The purpose is to study the morphological features of the major duodenal papilla in patients with cholelithiasis. Material and methods. During autopsies, selection of fragments of major duodenal papilla from 30 dead was performed. The main group consisted of autopsy specimens (n = 15) from the dead, which had stones in the gallbladder in the absence of signs of inflammation of the walls of the gallbladder and bile ducts. Biomaterial samples (n = 15) from the dead, which had no stones and signs of inflammation of the biliary system, were included in the control group. To study the severity of the stromal component, the Mason’s trichrome and the Van Gieson’s stains were used. Light microscopy was carried out using a light microscope Axioplan 2 (Carl Zeiss – Germany) using ×10, ×20, ×40, ×100 lenses and ×10 eyepiece. For a quantitative assessment of the severity of sclerotic changes, we conducted a morphometric study of preparations stained with picrofuchsin accordimg to Van Gieson. The area of the stromal component was calculated in the resulted images in 5 fields of view under magnification of ×200 using the medical software for analysis and processing of digital images ImageJ, initiated by W. Rasband (1997–2012). The expression area was the percentage ratio of the number of pixels of the digital image of the zones of expression of the connective tissue component to the total number of pixels in the image. Results. The quantitative analysis of the severity of sclerotic changes in the periductal tissue in both studied groups showed that in the control observations the expression area of the connective tissue component was 18.84 ± 3.14 %, and in the main group (cases of gallstone disease) – 78.06 ± 15.12 % (P = 0.0031). Conclusions. In patients with gallstone disease there are consequences of microtrauma of the mucous membrane of the common bile duct and large duodenal papilla, violated typical pattern of epithelial lining, expressed dystrophic changes and desquamation of the epithelium into the lumen of the duct, which in turn was significantly deformed in certain areas with the overgrowth of perifocal connective tissue. Quantitative analysis of the severity of sclerotic changes in the periductal tissue revealed a significant prevalence of the expression area of the connective tissue component in patients with gallstone disease (78.06 ± 15.12 %) compared with control observations (18.84 ± 3, 14 %), (P = 0.0031). In the case of prolonged course of gallstone disease in the periductal space the expressed collagenization of the periductal space with the presence of coarse fibrous connective tissue and almost complete absence of the smooth muscle component were recorded.