Изучение структурно-механических свойств мазей с аминексилом

Abstract

Оценка реологических характеристик – важный и неотъемлемый фрагмент исследований по созданию мягких лекарственных форм для дерматологической практики. Цель работы – изучение реологических свойств разработанных мазевых композиций с аминексилом и аргановым маслом для возможности установления оптимального состава комбинированной мягкой лекарственной формы на основании результатов консистентной оценки. Материалы и методы. В качестве объектов исследования использовали мази на основе натрий-карбоксиметилцеллюлозного глицерогеля и полиэтиленоксидной основе, обеспечивающие оптимальную высвобождаемость аминексила из этих гидрофильных носителей. Изучение структурно-механических характеристик композиций проводили при помощи ротационного вискозиметра «Реотест-2» с цилиндрическим устройством. Результаты. Установление зависимости величины эффективной вязкости от скорости сдвига для мазевых композиций с ами-нексилом и аргановым маслом показало, что касательное напряжение сдвига лекарственных форм возрастает с увеличением скорости деформации, а вязкость композиций падает с возрастанием скорости сдвига. Такая зависимость свидетельствует о наличии структуры в изучаемых системах. Результаты позволяют оценить как более перспективную для изучения мазевую ком-позицию с аминексилом и аргановым маслом на основе натрий-карбоксиметилцеллюлозного глицерогеля. Выводы. Консистентные свойства мазевой композиции на натрий-карбоксиметилцеллюлозной основе находится в пределах реологического оптимума консистенции мазей, а значение «механической стабильности» (1,53) характеризует систему как исключительно тиксотропную, обеспечивающую восстанавливаемость систем после нагрузок, и позволяет прогнозировать стабильность реологических свойств при длительном хранении. Нахождение реограммы мази с аминексилом и аргановым маслом на полиэтиленоксидной основе практически вне реологического оптимума консистенции мазей в совокупности с неустойчивостью композиции к интенсивному механическому воздействию указывают на нецелесообразность дальнейшего изу-чения данной рецептуры мягкой лекарственной формы для наружного применения. Значения коэффициентов динамического течения трихологической мягкой лекарственной формы для наружного применения на натрий-карбоксиметилцеллюлозной основе (Кd1 = 32,0 %; Kd2 = 72,0 %) количественно подтверждают удовлетворительную степень распределения системы во время нанесения на кожные покровы или во время технологических операций изготовления. Сравнительный анализ значений «механической стабильности» мази с аминексилом и аргановым маслом для наружного применения (1,53) и ее основы (1,38) позволяет прогнозировать отсутствие взаимодействия между действующими веществами и гидрофильным натрий-карбокси-метилцеллюлозным носителем данной композиции. Оцінювання реологічних характеристик – важливий і невіддільний фрагмент досліджень зі створення м’яких лікарських форм для дерматологічної практики. Мета роботи – вивчення реологічних властивостей розроблених мазевих композицій з амінексилом та аргановою оливою для мож-ливості виявлення оптимального складу комбінованої м’якої лікарської форми на підставі результатів консистентного оцінювання. Матеріали та методи. Як об’єкти дослідження використовували мазі на основі натрій-карбоксиметилцелюлозного гліцерогелю та поліетиленоксидній основі, що забезпечують оптимальне вивільнення амінексилу з цих гідрофільних носіїв. Структурно-механічні характеристики композицій вивчили за допомогою ротаційного віскозиметра «Реотест-2» з циліндричним пристроєм. Результати. Встановлення залежності величини ефективної в’язкості від швидкості зрушення для мазевих композицій з амінек-силом та аргановою оливою показало, що дотична напруга зсуву лікарських форм зростає зі збільшенням швидкості деформації, а в’язкість композицій зменшується зі зростанням швидкості зсуву. Така залежність свідчить про наявність структури в системах, що вивчаються. Результати дають змогу оцінити як перспективнішу для вивчення мазеву композицію з амінексилом та аргановою оливою на основі натрій-карбоксиметилцелюлозного гліцерогелю. Висновки. Консистентні властивості мазевої композиції на натрій-карбоксиметилцелюлозній основі перебувають у межах оптимуму реології консистенції мазей, а значення «механічної стабільності» (1,53) характеризує систему як тиксотропну, що забезпечує відновлюваність систем після навантажень, і дає змогу прогнозувати стабільність реологічних властивостей під час тривалого зберігання. Положення реограми мазі з амінексилом та аргановою оливою на поліетиленоксидній основі майже поза оптимумом реології консистенції мазей разом із нестійкістю композиції до інтенсивної механічної дії вказують на недоцільність надалі вивчати цю рецептуру м’якої лікарської форми для зовнішнього застосування. Значення коефіцієнтів динамічної течії трихологічної м’якої лікарської форми для зовнішнього застосування на натрій-карбоксиметилцелюлозній основі (Кd1 = 32,0 %; Kd2 = 72,0 %) кількісно підтверджують задовільний ступінь розподілу системи під час нанесення на шкірні покриви або під час технологічних операцій виготовлення. Порівняльний аналіз значень «механічній стабільності» мазі з амінексилом та аргановою оливою для зовнішнього застосування (1,53) та її основи (1,38) дає можливість прогнозувати відсутність взаємодії між діючими речовинами й гідрофільним натрій-карбоксиметилцелюлозним носієм цієї композиції. The estimation of rheological characteristics is an important and essential fragment of investigations for creating semisolid dosage forms for dermatologic practice. The aim of work is the study of rheologic characteristics of developed ointment formulations with aminexil and argan oil to reveal the optimal composition of combined semisolid dosage form on the base of consistence estimation results. Materials and methods. As the objects for investigation the ointments on the base of sodium carboxymethylcallulose glycerogel and polyethylenoxyde, which provide optimal releasing of aminexil from these hydrophilic devices, were used. Study of structural-mechanical characteristics of composition was carried out using the rotational viscosimeter “Rheotest 2” with cylinder device. Results. Establishment of effective viscosity dependence from the shear speed for ointment compositions with aminexil and argan oil showed that the tangential shear stress in dosage forms increases with deformation speed rising, and viscosity of compositions decreases with shear speed rising. Such dependence is an evidence of structure in studying systems. Obtained results allow to estimate the ointment composition with aminexil and argan oil on the base of sodium carboxymethylcallulose glycerogel as more perspective for the further study. Conclusions. It was revealed that consistent characteristics of the ointment composition on the base of sodium carboxymethylcallulose are situated within the limits of rheologic optimum of consistency for ointments, and “mechanical stability” value (1.53) characterizes the system as exceptionally thixotropic with providing the system recoverability after loading and allows to predict the stability of rheologic characteristics during long term of storage. The rheogram of ointment with aminexil and argan oil on the polyethylenoxyde base practically out of the rheologic optimum limits for ointments and in addition with instability to intensive mechanical stress indicates an inexpediency of further study of this composition of semisolid dosage form for external use.