Предиктори розвитку гострої серцевої недостатності у хворих у гострому періоді Q-інфаркту міокарда

Abstract

Мета роботи – визначити предиктори розвитку гострої серцевої недостатності у хворих у гострому періоді Q-інфаркту міокарда. Матеріали та методи. Обстежили 139 хворих у гострому періоді Q-інфаркту міокарда (ІМ), середній вік – 66,00 ± 0,97 року (M ± m). Залежно від наявності гострої серцевої недостатності (ГСН) хворих поділили на 2 групи: без ГСН – 46 осіб, середній вік 61,00 ± 1,87 року (M ± m), із ГСН – 93 особи (Кіllip II – n = 51, Кіllip III – n = 42), середній вік 69,2 ± 8,3 року (M ± m). Хворим виконали загальноклінічне обстеження, визначили рівень глікемії під час госпіталізації, здійснили трансторакальну доплер-ехокардіографію, встановили рівень копептину та NTproBNP. Результати. За даними уніваріантного логістичного регресійного аналізу, гіперглікемія в гострому періоді ІМ асоціюється з вірогідним збільшенням відношення шансів ГСН в 1,24 раза (95 % ДІ 1,08–1,44; р = 0,003). За результатами ROC-аналізу, критичний рівень глікемії становить >9,3 ммоль/л (чутливість 47,8 %, специфічність 78,3 %), площа під ROC-кривою – 0,666 (95 % ДІ 0,580–0,745; р = 0,0004). За умови розвитку систолічної дисфункції у хворих на гострий ІМ відношення шансів ГСН збільшується у 5,69 раза (95 % ДІ 2,47–13,14; р < 0,0001). Зростання вмісту копептину понад 0,53 нг/мл (чутливість 93,1 %, специфічність 28,6 %), площа під ROC-кривою 0,633 (95 % ДІ 0,543–0,716; р = 0,0086) асоціюються зі збільшенням відношення шансів ГСН у 1,39 раза (95 % ДІ 1,06–1,83; р = 0,02). Не встановили залежність ГСН від рівня NTproBNP – ВШ = 1,001 (95 % ДІ 0,99–1,01; р = 0,36). За даними мультиваріантного логістичного регресійного аналізу, незалежними факторами ризику ГСН є рівень гіперглікемії під час госпіталізації понад 9,3 ммоль/л – ВШ = 1,19 (95 % ДІ 1,01–1,39; р = 0,036) і систолічна дисфункція ЛШ – ВШ = 5,24 (95 % ДІ 2,03–13,55; р = 0,001). Висновки. У хворих у гострому періоді Q-ІМ, ускладненого ГСН, вірогідно вищий рівень копептину та глікемії під час госпіталізації, вірогідно нижчий рівень ФВЛЖ. Залежними факторами ризику ГСН у хворих на гострий Q-ІМ є глікемія понад 9,3 ммоль/л, збільшення вмісту копептину понад 0,53 нг/мл і систолічна дисфункція ЛШ. Незалежними факторами ризику ГСН у гострому періоді Q-ІМ є гіперглікемія та систолічна дисфункція ЛШ. Цель работы – определить предикторы развития острой сердечной недостаточности у больных в остром периоде Q-инфаркта миокарда. Материалы и методы. Обследовали 139 больных в остром периоде Q-инфаркта миокарда (ИМ), средний возраст – 66,00 ± 0,97 года (M ± m). В зависимости от наличия острой сердечной недостаточности (ОСН) больных поделили на 2 группы: без ОСН – 46 человек, средний возраст – 61,00 ± 1,87 года (M ± m), с ОСН – 93 человека (Кillip II – n = 51, Кillip III – n = 42), средний возраст – 69,2 ± 8,3 года (M ± m). Больным провели общеклиническое обследование, определили уровень гликемии при госпитализации, провели трансторакальную допплер-эхокардиографию, установили уровень копептина и NTproBNP. Результаты. По данным унивариантного логистического регрессионного анализа, гипергликемия в остром периоде ИМ ассоциируется с вероятным увеличением отношения шансов ОСН в 1,24 раза (95 % ДИ 1,08–1,44; р = 0,003). По результатам ROC- анализа, критический уровень гликемии составил >9,3 ммоль/л (чувствительность 47,8 %, специфичность 78,3 %), площадь под ROC-кривой – 0,666 (95 % ДИ 0,580–0,745; р = 0,0004). При условии развития систолической дисфункции в остром периоде ИМ отношение шансов ОСН увеличивается в 5,69 раза (95 % ДИ 2,47–13,14; р < 0,0001). Рост уровня копептина более 0,53 нг/мл (чувствительность 93,1 %, специфичность 28,6 %), площадь под ROC-кривой 0,633 (95% ДИ 0,543–0,716; р = 0,0086) ассоциируются с увеличением отношения шансов ОСН в 1,39 раза (95 % ДИ 1,06–1,83; р = 0,02). Не установлена зависимость ОСН от уровня NTproBNP – ОШ = 1,001 (95 % ДИ 0,99–1,01; р = 0,36). По данным мультивариантного логистического регрессионного анализа, независимыми факторами риска ОСН являются уровень гипергликемии при госпитализации более 9,3 ммоль/л – ОШ = 1,19 (95 % ДИ 1,01–1,39; р = 0,036) и систолическая дисфункция ЛЖ – ОШ = 5,24 (95 % ДИ 2,03–13,55; р = 0,001). Выводы. У больных в остром периоде Q-ИМ, осложненного ОСН, достоверно выше уровень копептина и гликемии при госпитализации, достоверно ниже уровень ФВЛЖ. Зависимыми факторами риска ОСН у больных острым Q-ИМ является гликемия более 9,3 ммоль/л, увеличение содержания копептина более 0,53 нг/мл и систолическая дисфункция ЛЖ. Независимые факторы риска ОСН в остром периоде Q-ИМ – гипергликемия и систолическая дисфункция ЛЖ. The aim was to identify predictors of acute heart failure (AHF) in patients with acute Q-wave myocardial infarction (MI).Materials and methods. A total of 139 patients in the acute period of Q-wave MI were examined, average age was 66.00 ± 0.97 years (M ± m). Patients were divided into 2 groups depending on AHF presence: without AHF – 46 persons, the mean age was 61.00 ± 1.87 years (M ± m) and with developed AHF – 93 persons (Killip II, n = 51; Killip III, n = 42), the mean age was 69.2 ± 8.3 years (M ± m). The patients underwent general clinical examination, blood glucose level was determined on admission, transthoracic Doppler echocardiography was performed and copeptin and NTproBNP levels were measured. Results. According to univariate logistic regression analysis, hyperglycemia in the acute period of Q-wave MI was associated with a probable increase in the odds ratio of AHF by 1.24 times (95 % CI 1.08–1.44; P = 0.003). According to the results of the ROC-analysis, the critical level of glycemia was >9.3 mmol/l (sensitivity 47.8 %, specificity 78.3 %), the area under the ROC-curve was 0.666 (95 % CI 0.580–0.745; P = 0.0004). With the development of systolic dysfunction in the acute period of MI, the odds ratio of AHF increased by 5.69 times (95 % CI 2.47–13.14; P < 0.0001). An increase in copeptin level of more than 0.53 ng/ml (sensitivity 93.1 %, specificity 28.6 %) and the area under the ROC curve of 0.633 (95 % CI 0.543–0.716; P = 0.0086) were associated with an increase in the odds ratio of AHF by 1.39 times (95 % CI 1.06–1.83; P = 0.02). There was no dependence of AHF on NTproBNP level – OR = 1.001 (95 % CI 0.99–1.01; P = 0.36). According to multivariate logistic regression analysis, independent risk factors for AHF were the hyperglycemia level on admission of more than 9.3 mmol/l OR = 1.19 (95 % CI 1.01–1.39; P = 0.036) and left ventricular (LV) systolic dysfunction – OR = 5.24 (95 % CI 2.03–13.55; P = 0.001). Conclusions. In patients with acute Q-wave MI complicated by AHF, the admission levels of copeptin and glycemia were significantly higher and LV ejection fraction was significantly lower. The dependent risk factors for AHF in patients with acute Q-wave MI were glycemia level of more than 9.3 mmol/l, an increase in copeptin level of more than 0.53 ng/ml, and LV systolic dysfunction. Independent risk factors for AHF in the acute period Q-wave MI were hyperglycemia and LV systolic dysfunction.