Особливості показників серцевого ритму у студентів I та II курсів на початку навчального року

Abstract

Загальновизнаним та аксіоматичним є положення про те, що прогрес у певних галузях науки визначає розробка методів дослідження. Сучасний етап розвитку суспільства характеризується суттєвими досягненнями у розробленні методів вивчення мікроструктури живого організму, а також стрімким розвитком та доступністю передових інформаційних технологій. Однією із сфер використання комп’ютерних технологій є оцінка регуляторних ритмів гемодинаміки. Питанням розробки та інтерпретації методів дослідження варіабельності коливань хроно- та інотропної діяльності серця присвячена значна кількість оглядів (Рябыкина Г.В., Соболев А.В., 1998; Яблучанский Н. И., 2010; Косинський О. В., 2006; Аксенов В.В., 1986; Алякринский Б.С., 1983). Методи оцінки варіабельності серцевого ритму у вигляді пульсової діагностики з’явились ще декілька тисячоліть тому. Вперше явище варіабельності тривалості інтервалу часу від початку циклу одного серцевого скорочення до початку іншого описав A. Haller у 1760 році. Вже у одному з перших експериментальних досліджень системи кровообігу при катетеризації артерії у коня у 1743 році S. Hales відмітив, що артеріальний тиск змінюється періодично у відповідності до дихальних рухів (McClintock P., 2003). У 1847 році Карл Людвіг встановив, що впродовж кожного дихального циклу частота серцевих скорочень спочатку збільшується, а потім зменшується. Такі зміни, названі дихальною синусовою аритмією, усувались перерізанням блукаючих нервів. Також існує декілька гіпотез стосовно механізмів виникнення низькочастотних хвиль серцевого ритму та артеріального тиску. Основна гіпотеза полягає в тому, що такі коливання є наслідком періодичного підсилення та послаблення потоку сигналів артеріальних барорецепторів у такт хвилям артеріального тиску третього порядку. При цьому, під час підвищення артеріального тиску, барорецепторні сигнали уповільнюють частоту серцевих скорочень, а при зниженні – прискорюють. Тривалість періоду таких коливань (8-12 секунд) визначається сумою затримок у часі процесів в еферентній гілці рефлекторної барорецепторної дуги (Белкина Л.М., 2005). Знайдено й внесок генетичних факторів і при змінах спектральних компонентів серцевого ритму на розумові навантаження. Генетично обумовлений при цьому був середньочастотний компонент (близько 0,1 Гц) спектрограми коливань інтервалу R-R. У дослідженнях M. V. Hojgaard et al також показано достатньо високу відтворюваність спектральної компоненти барорефлексу при проведенні повторних досліджень ВСР та варіативності артеріального тиску на 14 особах у положенні лежачи та зміні положення тіла. Загальна варіативність як коливань інтервалу R-R, так і артеріального тиску відтворювалась у меншому ступені (Галустьян Г.Э., 1999). Важливо зазначити, що Яблучанський М. І. з співавторами вважають, що революційним етапом у застосуванні аналізу варіабельності серцевого ритму у клінічній практиці стали 80-ті роки двадцятого століття. На початку цього десятиліття до вивчення періодичних процесів у гемодинаміці були застосовані спектральні методи (Akselrod S., 1981), а наприкінці – доведено, що знижена варіативність серцевого ритму є надійним предиктором смертності після перенесеного інфаркту міокарду, має кардіопротекторну дію. Проаналізувавши низку публікацій та літературу, ми не знайшли точної відповіді на питання, як саме змінюється динаміка варібельності серцевого ритму в залежності від впливу ряду чинників, тому ми вирішили провести власне дослідження.