Роль хирургических методов лечения в медицинской реабилитации пациентов с заболеваниями и последствиями травм опорно-двигательной системы

Abstract

При первичных остеоартрозах III–IV стадий и вторичных диспластических артрозах III– IV стадий, как правило, применяют хирургическое лечение [6–8]. При остеоартрозах крупных суставов II–III стадий обычно прибегают к корригирующим остеотомиям с целью создания правильной нагрузки на суставные поверхности, а также к артроскопическим малоинвазивным операциям для лечения патологии мягкотканых структур суставов (связок, менисков и др.). В случае деформирующих артрозов IV стадии общепринятым является метод эндопротезирования суставов. В 1968 г. в Харьковском НИИ ортопедии и травматологии им. проф. М. И. Ситенко первые операции по тотальному эндопротезированию тазобедренного сустава провели К. М. Сиваш, А. А. Корж, Н. И. Кулиш. Это стало началом внедрения метода эндопротезирования суставов в практику клиник Украины в Днепре, Запорожье, Одессе и др. В 90-х годах XX столетия были разработаны эндопротезы голеностопного, плечевого, тазобедренного суставов, а также имплантаты мелких суставов кисти и стопы [1, 8, 9]. Цель работы: показать эффективность современных методов лечения в системе медицинской реабилитации пациентов на разных сроках заболевания и травмы в условиях отделения ортопедии, артрологии и спортивной травмы Запорожской областной клинической больницы. Objective: to show the effectiveness of modern methods of treatment in the rehabilitation of patients with different diseases and injuries terms in the department of orthopedics, arthrology and sports injuries. Methods: we analyzed 1974 medical records of patients who treated during the period from 2013 to 2015. Surgery was performed in 1 655 patients, of which 69.5 % had disruption of musculoskeletal deseases, 29.3 % — injuries, 1.2 % — mixed genesis (osteoporotic fractures, fibrous dysplasia, etc.). Cement and cementless arthroplasty of local and foreign production («Motor Sich», «Zimmer®», «W. Link», «DePuy») and invasive (arthroscopic) surgery were performed. Recurrent physiccal rehabilitation treatment had 319 patients. Results: knee replacement performed in 105 patients, hip replacement in 333, arthroscopy in 1 129. Operations on the lower limbs accounted for 96 %, including 86 % — minimally invasive arthroscopic (refixation and plastics of knee-ligament apparatus and ankle joints). Hospital stay was less than 6 days in 205 patients. After arthroscopic operations on the knee, patients began loading on the first day without crutches, under the supervision of a practitioner- rehabilitation. Most patients (76.2 %) with injuries knee joint were in working age, 21 to 50 years. Among those aged 51 to 70 years and older with diseases of the joints in the main and control group dominated by women. Modern methods of diagnosis and surgical treatment, early rehabilitation helped to reduce the time of treatment and patients return to full activity. Мета: показати ефективність сучасних методів лікування в системі медичної реабілітації пацієнтів із різними термінами захворювань і травм в умовах відділення ортопедії, артрології і спортивної травми. Методи: проаналізовано 1 974 історій хвороби пацієнтів, які проходили лікування в період з 2013 до 2015 рр. Хірургічні втручання виконані 1 655 пацієнтам, із них 69,5 % мали порушення функцій після перенесених захворювань кістково-м’язової системи, 29,3 % — травми, 1,2 % — змішаного ґенезу (переломи на фоні остеопорозу, фіброзної дисплазії тощо). Використано ендопротези цементної та безцементної фіксації вітчизняного і зарубіжного виробництва («Мотор Січ», «Zimmer®», «W. Link», «DeРuy»), а також малоінвазивні (артроскопічні) операції. Повторно на реабілітаційному фізіо-функціональному лікуванні перебували 319 хворих. Результати: ендопротезування колінного суглоба виконано в 105 хворих, кульшового — в 333, артроскопічні втручання — в 1 129. Операції на нижніх кінцівках становили 96 %, із них 86 % — малоінвазивні артроскопічні (рефіксація й пластика сумково-зв’язкового апарата колінного і надп’ятково-гомілкового суглобів). Термін перебування в стаціонарі виявився меншим ніж 6 діб у 205 пацієнтів. Після артроскопічних операцій на колінному суглобі хворі починали навантаження з першої доби без милиць, під контролем методиста-реабілітолога. Більшість пацієнтів (76,2 %) із ушкодженнями колінного суглоба були працездатного віку, від 21 до 50 років. Серед осіб у віці 51– 70 років і старше із захворюваннями суглобів як в основній, так і в контрольній групі домінували жінки. Застосування сучасних методів діагностики та хірургічного лікування, рання реабілітація дали змогу скоротити терміни лікування і повернути хворих до повноцінної життєдіяльності.