Кластерний аналіз причин гострих діарей у дітей раннього віку, госпіталізованих в інфекційне відділення

Abstract

Мета роботи – за допомогою кластерного аналізу класифікувати клініко-лабораторні показники дітей віком від 6 до 24 місяців із гострою діареєю, схарактеризувати типові ознаки інфекційних або функціональних розладів кишечника. Матеріали та методи. Обстежили 56 дітей (35 хлопців, 21 дівчина), госпіталізованих із діареєю в дитяче інфекційно-боксоване відділення. У пацієнтів зібрали анамнез, виконали клініко-лабораторні дослідження крові, сечі, мікроскопію та бактеріологічні посіви калу на селективні субстрати, здійснили тести для ідентифікації адено-, ротавірусів. Вивчали наявність у випорожненнях токсинів А/В Clostridium difficile, гемоглобіну, фекального кальпротектину (ФКП), визначали відсотковий вміст неперетравлених вуглеводів (редукуючих субстанцій). Контрольна група включала 31 дитину. Результати. Більшість дітей отримували антибіотики, але тільки у 58,9 % випадків встановлена бактеріальна, вірусна природа захворювання або клінічно високо вірогідна інфекція. Інші 41,1 % пацієнтів мали епізоди неінфекційної діареї. У 7,1 % з усіх випадків діарея спричинена підвищенням вмісту вуглеводів у випорожненнях. Такий самий механізм мала діарея у 3,4 % хворих при інвазії кишечника Giardia lamblia. У 17,9 % пацієнтів часту дефекацію спостерігали при симптоматичній (парентеральній) діареї, спричиненій позакишковими захворюваннями; у 7,1 % хворих кишкова гіпермотильність не пояснена, але за ознаками схожа на синдром подразненого кишечника в дорослих. Додатково кластерний аналіз відокремив 5,4 % хворих із неінфекційною діареєю, в яких виявили тільки значущо підвищені показники ФКП, що може відповідати алергічному або імунному запаленню кишечника. Висновки. Класифікація хворих за причинами діареї стала можливою завдяки застосуванню мікробіологічних тестів і високоінформативних маркерів кишкового здоров’я – фекального кальпротектину та показника вмісту редукуючих субстанцій (вуглеводів) у випорожненнях. Aim. To use the cluster analysis of clinical and laboratory data, characteristic to children aged 6 to 24 months with acute diarrhea, in demonstrating the signs of infectious or functional intestinal disorders. Materials and methods. 56 children admitted to the children’s infectious unit with diarrhea and 31 healthy toddlers of the control group were observed. Anamnesis, laboratory blood and urine tests, microscopy and bacteriological cultures of feces on selective media and tests to identify adeno- and rotaviruses were performed. The presence of Clostridium difficile A/B toxins in the stool, hemoglobin, fecal calprotectin (FC) and the content of undigested fecal carbohydrates also were studied. Results. Children who in their majority have received antibiotics only in 58.9 % of cases were corresponding to the bacterial or viral nature of the disease or the infection was clinically highly probable. Another 41.1 % of patients has experienced non-infectious diarrhea. In 7.1 % of all cases the diarrhea was triggered by an increase of the carbohydrate content in the stool. Diarrhea had the same mechanism in 3.4 % of patients with Giardia lamblia. In 17.9 % of patients the frequent bowel movements were the manifestation of symptomatic (parenteral) diarrhea caused by extraintestinal diseases, and in another 7.1 % the intestinal hypermotility was not explained but resembled irritable bowel syndrome in adults. Additionally, cluster analysis identified 5.4 % of patients with non-infectious diarrhea who had only significantly increased FC corresponding to allergic or immune inflammation in the gut. Conclusions. The classification of patients for the causes of diarrhea became possible due to the microbiological tests and highly informative markers of intestinal health – fecal calprotectin and reducing substances (carbohydrates) in the stool. Цель работы – с помощью кластерного анализа классифицировать клинико-лабораторные показатели детей в возрасте от 6 до 24 месяцев с острой диареей, охарактеризовать признаки инфекционных или функциональных расстройств кишечника. Материалы и методы. Обследовали 56 детей (35 мальчиков и 21 девочка), госпитализированных с диареей в детское инфекционно-боксированное отделение. У пациентов собрали анамнез, провели клинико-лабораторные исследования крови, мочи, микроскопию и бактериологические посевы кала на селективные среды, использовали тесты для идентификации адено- и ротавирусов. Изучали наличие в стуле токсинов А/В Clostridium difficile, гемоглобина, фекального кальпротектина (ФКП), содержание непереваренных углеводов (редуцирующих субстанций). Контрольная группа включала 31 ребенка. Результаты. Большинство детей получали антибиотики, но только в 58,9 % случаев установлена бактериальная, вирусная природа заболевания или клинически высоко вероятная инфекция. Остальные 41,1 % пациентов перенесли эпизоды неинфекционной диареи. В 7,1 % случаев диарея вызвана повышением содержания углеводов в стуле. Такой же механизм имела диарея у 3,4 % больных при инвазии кишечника Giardia lamblia. У 17,9 % пациентов частый стул – проявление симптоматической (парентеральной) диареи, вызванной внекишечными заболеваниями; у 7,1 % больных кишечная гипермотильность не объяснена, но по признакам напоминала синдром раздраженного кишечника взрослых. Дополнительно кластерный анализ выделил 5,4 % больных с неинфекционной диареей, у которых отмечены лишь значительно повышенные показатели ФКП, что может соответствовать аллергическому или иммунному воспалению кишечника. Выводы. Классификация больных по причинам диареи стала возможной благодаря применению микробиологических тестов и высокоинформативных маркеров кишечного здоровья – фекального кальпротектина и показателя содержания редуцирующих субстанций (углеводов) в стуле.