Порушення травлення у дітей з антибіотик-асоційованою діареєю

Abstract

Актуальність. Найбільш відчутною проблемою широкого використання антибіотиків є зміни мікробної екології, порушення рівноваги біоценозу кишечника, поява антибіотикорезистентних штамів мікроорганізмів з патогенними властивостями та виникнення у зв’язку з цим патологічних змін в кишечнику, що й обумовлюють симптоми порушення травлення у хворих з антибіотик-асоційованою діареєю. Мета дослідження. Визначення проявів синдрому мальабсорбції для удосконалення діагностики антибіотик-асоційованої діареї в дітей. Матеріали й методи. Об’єкт дослідження становили 116 хворих, які отримували антибіотики, віком від 6 місяців до 18 років. Обстеження дітей включало загальноклінічні, біохімічні, бактеріологічні, імуноферментні, імунохроматографічні, інструментальні, математичні методи дослідження. Результати. При розвитку діареї у хворих за умов негативних тестів на клостридіальні токсини кваліфікували ці випадки як ідіопатичну антибіотик-асоційовану діарею, при позитивних — як кишкову інфекцію Clostridium difficilе. У ході дослідження були виявлені вірогідні відмінності за копрологічними показниками між дітьми з гострою ідіопатичною й обумовленою клостридіальною інфекцією антибіотик-асоційованою діареєю. При мікроскопічному та біохімічному дослідженні випорожнень виявлено маніфестні ознаки порушення травлення та всмоктування жирів і вуглеводів, які проявляються клінічними симптомами мальабсорбції. Усім дітям з антибіотик-асоційованою діареєю притаманні підвищені концентрації вуглеводів у випорожненнях. Виявлені ознаки порушення травлення з розвитком мальабсорбції ліпідів у дітей з антибіотик-асоційованою діареєю, і в першу чергу обумовленою інфекцією Clostridium difficile. Висновки. Порушення травлення та всмоктування вуглеводів та ліпідів, а також показники запальної реакції кишечника (лейкоцити, прихована кров, слиз) є маркерами антибіотик-асоційованої діареї та можуть використовуватися для її ранньої діагностики, у тому числі в разі інфекції Clostridium difficile. Актуальность. Наиболее ощутимой проблемой широкого использования антибиотиков являются изменения микробной экологии, нарушение равновесия биоценоза кишечника, появление антибиотикорезистентных штаммов микроорганизмов с патогенными свойствами и возникновение в связи с этим патологических изменений в кишечнике, которые обусловливают симптомы нарушения пищеварения у больных с антибиотик-ассоциированной диареей. Цель исследования: выявление симптомов мальабсорбции для усовершенствования ранней диагностики антибиотик-ассоциированной диареи у детей. Материалы и методы. Объект исследования составляли 116 пациентов, получавших антибиотики, в возрасте от 6 месяцев до 18 лет. Для обследования детей использовались общеклинические, биохимические, бактериологические, иммуноферментные, иммунохроматографические, инструментальные, математические методы исследования. Результаты. При развитии диареи у больных при условии негативных тестов на клостридиальные токсины эти случаи квалифицировали как идиопатическую антибиотик-ассоциированную диарею, при позитивных — как кишечную инфекцию Clostridium difficilе. В ходе исследования были выявлены достоверные отличия по копрологическим показателям между детьми с острой идиопатической и вызванной клостридиальной инфекцией антибиотик-ассоциированной диареей. При микроскопическом и биохимическом исследовании испражнений выявили манифестные признаки нарушения переваривания и всасывания жиров и углеводов, проявляющиеся клиникой синдрома мальабсорбции. Для всех обследованных детей с антибиотик-ассоциированной диареей характерно повышение концентрации углеводов в испражнениях. Диагностированы признаки нарушения пищеварения с развитием мальабсорбции липидов у детей с антибиотик-ассоциированной диареей, и в первую очередь обусловленной инфекцией Clostridium difficile. Выводы. Нарушение переваривания, всасывания углеводов и липидов, а также признаки воспаления в кишечнике (лейкоциты, скрытая кровь, слизь) являются маркерами антибиотик-ассоциированной диареи и могут быть использованы для ее ранней диагностики, в том числе и в случае инфекции Clostridium difficile. Introduction. The most notable problem of the widespread use of antibiotics is the changes in microbial ecology, imbalance of intestinal biocenosis, the appearance of antibiotic-resistant strains of microorganisms with pathogenic properties and due to this the pathological changes in the intestine that cause symptoms of digestive disorders in patients with antibiotic-associated diarrhea. Objective. To identify the symptoms of malabsorption in order to improve early diagnosis of antibiotic-associated diarrhea in children. Materials and methods. The object of the study were 116 patients treated with antibiotics, aged 6 months to 18 years. The examination of children included clinical, biochemical, bacteriological, immunoenzyme, immunochromatographic, instrumental, mathematical methods. Results. In the development of diarrhea in patients with negative test on clostridial toxins, such cases were qualified as idiopathic antibiotic-associated diarrhea, with positive — like intestinal Clostridium difficile infection. The study revealed significant differences in scatological indices between the children with acute idiopathic and antibiotic-associated diarrhea caused by clostridial infection. During microscopic and biochemical studies of feces, we have revealed symptomatic signs of impaired digestion and absorption of fats and carbohydrates, which manifested by clinical symptoms of malabsorption. All children with antibiotic-associated diarrhea are characterized by increased concentrations of carbohydrates in feces. Signs of digestive disorders with the development of malabsorption of lipids were detected n children with antibiotic-associated diarrhea, primarily caused by Clostridium difficile infection. Conclusions. Maldigestion and lipid and carbohydrate absorption, as well as symptoms of inflammation in the intestines (leukocytes, occult blood, mucus) are the markers of antibiotic-associated diarrhea and can be used for its early diagnosis, including in the case of Clostridium difficile infection.